(Чехо-Словаччина,
Чехо-Словацька Республіка) - держава у Центральній Європі в 1918-92. За
формою державного устрою в 1918-68 унітарна, в 1968-92 - федеративна
республіка, яка складалася з Чеської і Словацької республік. Вищий
законодавчий орган - двопалатні Національні (з 1968 - Федеральні) збори
(Національна палата і Палата національностей). Глава держави -
президент. Обирався парламентом терміном на 5 років. Столиця -м.Прага.
Загальна площа - 127,9 тис.кв.км. Населення (1991)-15,7 млн. чол. Передумови революції: У
80-х роках тоталітарна система у країні продовжувала штучно
підтримувати політичну атмосферу, яка виключала найменшу можливість
реформування суспільства. Хоча формально багатопартійна система
продовжувала існувати, фактично всі партії, крім комуністичної, були
усунені від реальної участі у політичному житті. Внаслідок репресій
проти активних учасників суспільного життя у період реформ особливо
постраждала інтелігенція. Однак уже в кін. 1970 років дисидентський рух
почав набирати силу. В 1977 виникла політична правозахисна організація
“Хартія-77”, її лідери (В.Гавел, І.ДІнстбір, 1.Гаек, Я.Паточка та ін.)
вимагали від державно-партійного керівництва дотримання конституції,
звільнення політв'язнів, виведення радянських окупаційних військ тощо.
Учасники руху прав людини зазнавали переслідувань і не мали можливості
вільно відстоювати свої погляди. Більшість з них була заарештована і
ув'язнена. Загальна політична криза поглиблювалася економічною
стагнацією. Урядові економічні програми не виконувалися, спостерігалося
значне сповільнення темпів зростання економіки країни. Деякі ринкові
елементи, що зберігалися у діяльності сільськогосподарських
кооперативів, забезпечували стабільне становище у виробництві продуктів
харчування, завдяки чому вдавалося стримувати падіння життєвого рівня
населення. Оксамитова Революція Наприкінці 1980 років
“Хартія-77” та інші опозиційні групи посилили критику офіційного
державного курсу. Проте комуністичне керівництво країни відмовилося
вступити в діалог з опозицією. У листопаді 1989 розпочались масові
антиурядові виступи, початок яким дала т.зв. студентська революція.
Маніфестації та мітинги студентської молоді були розігнані поліцією. У
відповідь на репресивні заходи комуністичної влади антиурядові виступи
набули масового характеру. Опозиційні сили утворили у листопаді 1989
суспільний рух - Громадянський форум, який поставив собі за мету
відновлення демократії в країні. Правляча партія виявилася неспроможною
вести політичну боротьбу з опозицією, партійно-державний апарат було
паралізовано. Листопадові події 1989 стали початком демонтажу
тоталітарно-репресивної системи у .4. У грудні відбулися зміни в
державному керівництві: сформовано новий уряд, президентом держави
обрано В.Гавела, а головою парламенту - О.Дубчека. На поч. 1990
внаслідок вільних виборів до парламенту увійшли представники багатьох
політичних партій та організацій. У лютому 1990 припинив свою
діяльність Національний фронт Чехословаччини. На поч. червня 1990 у
країні проходили парламентські вибори, які ознаменували завершення
перехідного періоду від монополії партійно-державної влади до
політичного плюралізму. Тоталітарна система, яка існувала з лютого
1948, була ліквідована без гострої політичної конфронтації, що дало
підстави називати події листопада 1989 “оксамитовою”, “ніжною”
революцією. Слід сказати, що влада не хотіла йти на жодний діалог з
опозицією, чим її і зміцнила. 17 листопада 1989 жорстоко придушила
студентську демонстрацію в Празі, заарештувала 134 члени “Нової
Празької Весни” та “Свободи”, що викликало новий шквал обурення і
мітенги по всій країні. Як в Чехії так і в Словаччині було створено
народні форуми, які не приховували того, що бажають знищення Чешсько –
Словацького союзу і формування федерації на основі двох державних
утворень. Наприкінці 1989 М.Якеша було остаточно усуното з
посади керівника Компартії, а через місяць Федеральні збори обрали
президентом лідера опозиції Вацлава Гавела. Демократичні процеси
у країні не могли не зачепити проблем міжнаціональних взаємовідносин. У
цей час проявилися деякі суперечності між чехами і словаками, які в
тоталітарний період приховувалися. Рішенням Федеральних зборів про
подвійну назву держави (Чеська і Словацька Федеративна Республіка та її
словацький аналог - Чехословаччина) послужило причиною бурхливих
демонстрацій у Словаччині й викликало неоднозначну реакцію у Чехії та
призвело до прийняття у грудні 1990 Закону про розмежування компетенції
між федерацією і республіками. Згідно із новим законом у віданні
центральних органів залишалися лише питання оборони, зовнішньої
політики, фінансів і створення умов для єдиного ринку, що значно
посилило відцентрові тенденції у державі. Впливові політичні
організації Словаччини, зокрема Рух за демократичну Словаччину, почали
вимагати перетворення федерації на конфедеративне утворення двох
народів. На поч. 1991 суспільно-політична ситуація ще більше
загострилася у зв'язку з вимогою лідерів політичних організацій і рухів
Моравії та Сілезії реорганізувати Ч. у федерацію трьох республік:
Чеської, Моравсько-Сілезької та Словацької. Цій проблемі був
присвячений “круглий стіл”, проведений у березні 1991 у Брно з
участю 25 партій і рухів. У той час, коли моравська проблема не набрала
дальшого розвитку, у Словаччині виникла політична криза. Словаччина не
була задоволена прокламованими ухвалами центральних органів і вимагала
підписання державного договору з Чеською республікою. Невирішеність
цього питання, добровільна відставка президента у 1992 фактично
визначили розпад Чехословацької федерації. Наприкінці 1992
чехословацький парламент прийняв рішення про розділ федерації і
утворення з 1.1.1993 двох незалежних держав - Чеської і Словацької
республік
| 
