Під час організації захисту населення в НС не­обхідно керуватися такими принципами, як:

1. Завчасна підготовка та здійснення захисних заходів

Цей принцип передбачає завчасне придбання, на­копичення та ; підтримування в постійній готовності засобів захисту, підготовку формувань та їх оснащен­ня, навчання населення способам захисту та самоза­хисту, діям у надзвичайних ситуаціях, надання само­та взаємодопомоги.

2. Диференційний підхід до визначення характеру, обсягу та термінів проведення захисних заходів.

Визначається залежно від конкретних умов (ймовірність землетрусів, повеней, наявність хімічно-, по­жежо-і вибухонебезпечних об'єктів тощо).

3. Комплексність проведення захисних заходів під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій Пере­вага повинна надаватися розумному поєднанню таких засобів захисту, які найповніше будуть відповідати обставинам, що склалися.

Основними способами захисту населення є:

використання: засобів індивідуального та медичного захисту;

укриття населення у захисних спорудах;

евакуація та тимчасове переселення населення під час природних катастроф, аварій на АЕС, ХНО тощо.

Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) поділяються на три основні групи:

засоби захисту органів дихання;

засоби захисту шкіри;

засоби медичного захисту.

Для захисту життя та здоров'я людини ЗІЗ мають винятково важливе значення насамперед унаслідок можливості швидкого їх застосування у випадку не­обхідності. Тому ЗІЗ повинні бути у постійній готов­ності .(особливо на ХНО), а в разі виникнення ава­рії — негайно застосовуватися.

Мають достатньо високі захисні якості й забезпечу­ють захист органів дихання та очей людини від впли­ву отруйних речовин (ОР), СДОР у вигляді пари, тума­ну, газу, диму, в крапельно-рідинному стані, радіоактивних речовин (РР), що знаходяться у повітрі, а та­кож від бактеріальних та токсичних аерозолей.

Розрізняють протигази фільтрувальні та ізолювальні. Будова фільтрувальних протигазів грунтується на прин­ципі очищення зараженого повітря у внутрішніх шарах фільтрувально-поглинальної коробки, де міститься ак­тивоване вугілля, насичене каталізатором, та протиаерозольний (протидимний) фільтр.

Фільтрувальний протигаз складається з фільтру­вально-поглинальної коробки та лицьової маски.

Для дорослого населення випускаються протигази типу ГП-5, ГП-5М та ГП-7, для дітей — ДП-6М, ДП-6, ПДФ-7, ПДФ-Д та ПДФ-Ш. Крім того, для захисту дітей віком до одного року випускається дитяча захис­на камера КЗД-6.

Протигази ГП-5 та ГП-5М мають фільтрувально-поглинальну коробку малого габариту, яка без сполучної трубки приєднується безпосередньо до лицьової час­тини протигазу (шолом-маски). У шолом-маску проти­газу ГП-5М вмонтована мембранна коробка (перего­ворний пристрій).

Шолом-маски виготовляються 5 розмірів (з мем­бранною коробкою — 4). Зріст позначається на підбо­рідній частиш шолом-маски.

Для підбору протигазу типу ГП-5 виміряють голову по замкнутій лінії, яка проходить через маківку, що­ки, підборіддя. Результат закругляють до 0,5 см.

Нульовий зріст — величина виміру 63 см (з мем­бранною коробкою — 61 см), 1-й зріст — 63,5—65 см

(61,5—64 см), 2-й зріст — 65,5—68 см (64,5—67 см), 3-й зріст — 68,5—70,5 см (67,5 см та більше), 4-й зріст — 71 см та більше.

Протигаз ГП-7 випускається у двох модифікаціях з різними лицьовими частинами. ГП-7 комплектується лицьовою частиною з переговорним пристроєм. ГП-7В — з переговорним пристроєм та пристосуванням для пиття із штатної армійської фляги. Підбір лицьо­вої частини протигазу ГП-7 та ГП-7В проводиться шляхом вимірювання горизонтального та вертикаль­ного обхвату голови. Горизонтальне вимірювання про­водиться по замкнутій лінії: надбрівна дуга, збоку на 2—3 см вище від краю вушної раковини та ззаду че­рез точку голови, що найбільш виступає. Вертикаль­ний обхват визначається шляхом виміру по замкнутій лінії маківка — щоки — підборіддя.

Сума обох вимірів визначає зріст маски: 1-й зріст — 118,5—121 см, 2-й зріст — 121,5—126 см, 3-й зріст — 126,5 см та більше.

Дитячі протигази мають деякі конструктивні особ­ливості. Протигази ДП-6М призначені для дітей мо­лодшого віку (понад 1,5 року). Вони комплектуються полегшеними фільтрувально-поглинальними коробка­ми та масками МД-1 чотирьох зростів.

Протигази ДП-6 призначені для дітей старшого ві­ку. Маска МД-1 — першого-п'ятого зростів.

Протигази ПДФ-7 призначені для дітей молодшого та старшого віку. Вони мають фільтрувально-поглинальну коробку (як у протигазі ГП-5 для дорослих) та ма­ску МД-1 усіх 5 зростів. Протигази ПДФ-Д призначені для дітей віком від 1,5 до 7 років. Комплектуються фільтрувально-поглинальною коробкою типу ГП-5 та ма­скою МДЗ—4 зростів. Протигази ПДФ-Ш призначені для дітей віком від 7 до 17 років. Мають коробку типу ГП-5, а для лицьової частини — маски МД-3 2 зростів (З—4) та шолом-маски 4 зростів (нульового, 1, 2, 3-го).

Для захисту органів дихання від окису вуглецю ви­користовується комплект додаткового патрона КДП з лицьовою частиною протигазу ГП-5. Комплект за­стосовується за наявності підвищеного вмісту окису вуглецю в атмосферному повітрі з інтервалом темпе­ратури від —40°С до +40°С. При цьому об'ємний вміст кисню у повітрі повинен бути не менше ніж 18%.

Для захисту від окису вуглецю може використову­ватися гопкалітовий патрон (ДП-1), який на відміну від КДП меже використовуватися тільки за умови; по­зитивних температур (від +5°С до + 40°С), у разі негативних температур патрон не функціонує.

Правила користування гопкалітовим патроном:

1) підготувати гопкалітовий патрон та вийняти з сумки протигазову коробку;

2) затримати дихання, відгвинтити з'єднувальну труб­ку від протигазової коробки та нагвинтити накидну гай­ку трубки на горловину гопкалітового патрона;

3) пригвинтити протигазову коробку до гопкалітового патрона і покласти назад у сумку;

4) зробити сильний видих та відновити дихання.

Для захисту органів дихання тільки від окису вуг­лецю гопкалітовий патрон можна приєднати безпосередньо до лицьової частини протигазу без протигазо­вої коробки.

Промислові фільтрувальні протигази

Є засобами індивідуального користування для захи­сту органів дихання, очей та шкіри обличчя від впливу шкідливих речовин, що містяться в повітрі у вигляді газів, пари та аерозолей, пилу, диму. Протигаз складається з лицьової частини та протигазової коробки. Коробка приєднується до лицьової частини за допомогою гофрованої трубки. Лицьова частина захищає обличчя і очі від впливу шкідливих компонентів .повітряного середовища і забезпечує надходження очищено­го повітря до органів дихання. Вона являє собою шолом-маску, виготовлену з еластичної гуми. У шолом-маску вмонтовані окуляри та клапанний прилад з кла­панами вдиху та видиху. Шолом-маска виготовляється п'яти розмірів (нульового, 1, 2, 3, 4-го). Розмір шолом-маски позначено цифрою на підборідній частині. Фільтрувальна протигазова коробка призначена для очищення повітря, що вдихається, від отруйних речовин, які містяться у ньому.

Фільтрувальні коробки виготовляються двох типів: для захисту від газів та пари без аерозольного фільтра;

для захисту від газів, пари, диму з аерозольним; фільтром; така коробка крім забарвлення має вертикальну білу смугу.

Коробка протигазу спеціалізована за своїм призна­ченням та повинна застосовуватися тільки від вказаних отруйних речовин, яким відповідає марка короб­ки та її розпізнавальнег забарвлення (табл. 28).

Таблиця 281

Протигазові коробки, їх розпізнавальне забарвлення та призначення

Застосування фільтрувальних протигазів можливе в атмосфері, що містить не менше ніж 16 об'ємних відсотків вільного кисню та не більше ніж 0,5 об'ємних відсотків ОР. Протигази марок «СО» та «М» викорис­товуються у разі вмісту вільного кисню в повітрі не менше ніж 18 об'ємних відсотків.

Забороняється застосовувати протигаз для захисту органів дихання від газів і пари невідомого складу та в умовах можливої нестачі вільного кисню (напри­клад, в ємкостях, цистернах, колодязях).

Сучасним виробництвом випускаються промислові протигази ППФМ-92 (промисловий фільтрувальний протигаз модульного типу) та ПФМГ-96 (протигаз . фільтрувальний малого габариту). Вони використову­ються з шолом-маскою ШМП-1 (ШМ-62У), панорам­ною маскою ППМ-88 або маскою МГП для цивільно­го протигазу.

Переваги вищезазначених протигазів полягають у багатоваріантності їх використання, високій ефектив­ності захисту, кращих експлуатаційних показниках, взаємозамінності елементів.

Поглинальні елементи (поглинальні коробки) мало­габаритні, приєднуються безпосередньо до лицьової частини протигазу. Марки поглинальних елементів, їх забарвлення та призначення аналогічні наведеним у табл. 28.

Протигази ПФМГ-96 з поглинальними коробками марок М, У та ВК можуть використовуватись для ева­куації цивільного населення, в тому числі дітей (з ма­скою МД-4 для дитячого протигазу) з районів техно­генних та природних катастроф за наявності шкідливих речовин у повітрі, а також для захисту особового складу рятувальних формувань, які беруть участь у ліквідації НС.

Шлангові протигази

Шланговий самовсмоктувальний протигаз типу ПШ-1 — це апарат ізолюючого типу, який використо­вують для захисту органів дихання людини в атмосфе­рі з нестачею кисню або за наявності високих кон­центрацій ОР. Принцип його дії полягає у тому, що повітря для дихання всмоктується із незабрудненої ОР зони на певній відстані від працюючого. Діє шля­хом самовсмоктування повітря.

Найраціональнішим є використання такого проти­газу під час проведення робіт з ремонту та очищення усередині різноманітних ємкостей {цистерн, сховищ, баків тощо).

Протигаз складається із:

шланга завдовжки 10 м, по якому відбувається всмоктування чистого повітря;

шолом-маски з двома послідовно з'єднаними гоф­рованими трубками, які з'єднують її зі шлангом;

рятівного пояса, до якого кріпиться сигнально-ря­тівна мотузка та хомутик для закріплення гофрованої трубки;

фільтрувальної коробки для очищення повітря, що вдихається, від пилу;

штиря, за допомогою якого кінець шланга кріпить­ся у зоні з чистим повітрям.

Один кінець шланга через гофровану трубку з'єдну­ється з шолом-маскою, а другий приєднується до фільт­рувальної коробки та кріпиться у зоні чистого повітря за допомогою штиря. Роботу у шланговому протигазі по­винні забезпечувати двоє працівників: один працює в протигазі у зараженій зоні, а інший знаходиться біля другого кінця шланга біля фільтрувальної коробки з кінцем сигнальної мотузки у руках і у будь-яку мить здатний негайно надати допомогу працюючому у зара­женій ОР зоні.

Під час роботи у шланговому протигазі дихання людини повинно бути спокійним та глибоким.

У разі появи стороннього запаху під маскою не­обхідно негайно вийти із загазованої ОР зони.

Шланговий протигаз ПШ-2 являє собою повітронапірний двоканальний ізолювальний дихальний апарат, у якому повітря для дихання додається повітродувкою. Протигаз складається з двох комплектів шолом-масок для трьох зростів або панорамних масок для двох зростів, двох комплектів гофрованих трубок, двох повітропровідних армованих шлангів завдовжки 20 м, повітро­дувки та двох комплектів амуніції.

Для протигазу ПШ-2 характерне таке:

подача повітря у лицьову частину за допомогою по­вітродувки забезпечує постійний надлишковий тиск, що виключає засмоктування забрудненого шкідливими речовинам повітря у випадку негерметичності лицьової частини шолома;

відсутність опору дихання та підвищеного вмісту вуглекислого газу в повітрі що видихається;

подавання свіжого повітря запобігає запотіванню скла лицьової частини;

можливість одномоментної роботи двох працівників.

Ізолювальні протигази та прилади

Використовуються у тих випадках, коли у повітрі є і високі концентрації ОР (СДОР), коли можливе просо­чення ОР або СДОР і фільтрувальний протигаз не за­безпечує захисту, у разі нестачі кисню в повітрі та за умови високих концентрацій окису вуглецю, а також невідомих ОР (СДОР) у повітрі.

За принципом забезпечення кисню ізолювальні про­тигази та прилади поділяються на дві групи. Протига­зи 1-ї групи (ІП-4, ІП-46, ІП-46М) забезпечують дихан­ня за рахунок кисню, який вивільняється з регенера­тивного патрона.

Регенеративний патрон призначений для поглинан­ня вуглекислого газу та водяної пари з повітря, що ви­дихається, та виділення кисню для дихання. Патрон заповнений зернами перекису натрію з додаванням гідроокису кальцію, які вступають у хімічну реакцію з вуглекислим газом у присутності водяної пари з виді­ленням кисню.

У кисневих ізолювальних приладах (КІП-5, КІП-7, КІП-8) дихання відбувається за рахунок кисню, який подається з балона.

Респіратори

Респіратори призначені для захисту органів дихання від аерозолів, пилу, РР, бактеріальних засобів. Респіра­тор Р-2 для дорослих являє собою фільтрувальну напівмаску. Забезпечує можливість перебування в ньо­му до 12 год та багаторазового використання. Респіра­тор Р-2ДІ (для дітей) забезпечує безупинне користуван­ня ним протягом 4 год (табл. 29).

Таблиця 29

Характеристика промислових респіраторів

Нині випускаються пилозахисні промислові респі­ратори Ф-62Ш, РП-91Ш, РП-92СН, У-2К, «Уралец-П», «Лепесток-200» та «Лепесток-200М».

Найпростіші засоби захисту : органів дихання

Використовуються як респіратори. Прості за конст­рукцією, вони можуть бути виготовлені самим насел­енням.

Протипилова тканинна маска ПТМ-1 складається з корпусу і кріплення, корпус робиться з 2—4 шарів тка­нини. У ньому вирізані оглядові отвори, в які вставлені скельця або прозора плівка. Маска кріпиться до голо­ви смугою тканини, пришитою до бокових країв кор­пусу. Щільне прилягання маски до голови забезпечу­ється за допомогою резинки у верхньому шві та зав'я­зок у нижньому шві кріплення, а також поперечної резинки, пришитої до верхніх кутів корпусу маски.

Ватно-марлева пов'язка виготовляється із клаптя марлі розміром 100x50 см. У середину марлі кладуть шар вати розміром 30x20 см та завтовшки 2 см. Вільні краї марлі загинають на вату, а кінці розрізають посе­редині для зав'язки. Пов'язка придатна для разового використання.

За відсутності пов'язки можуть використовуватися рушники, шарфи, хустки тощо, для захисту очей від РР(СДОР) — протипилові окуляри.

Використана література

Алтунин А. Т. Формирования гражданской обороны в борьбе со стихийными бедствиями. — М.: Строй-издат, 1978. — 247 с.

Антонов В. П. Радиационная обстановка и ее социально-психологические аспекты.— К.: Знание, 1987, — 47 с.

Антонов В. П. Уроки Чернобыля: радиация, жизнь, здо­ровье. — К.: Знание, 1989. — 78 с.

Борчук Н. И. Медицина экстремальных ситуаций. — Минск: Вышейш. шк, 1998. — 238 с.

Гуськова А, К,, Байсоголов Г. Д. Лучевая болезнь челове­ка (очерк). — М.: Медицина, 1971. — 384 с.

Дубицкий А. Е. , Семенов И. А., Чепкий А.П. Медицина катастроф. — К.: Здоров'я, 1993. — 462 с.

.