План Соціально-політичні конфлікти: а) війна як крайній прояв політичного конфлікту; б) тероризм, види терактів. Криміногенна обстановка в Україні. Соціальні небезпеки: алкоголізм, куріння. Природно-соціальні небезпеки – епідемії, соціальні хвороби, наркоманія, СНІД. Природно-техногенні небезпеки: кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості грунтів, виникнення пустель. Література: 1) Е.П.Желібо, Н.М.Заверуха, В.В.Зацарний “Безпека життєдіяльності” с.191-225. 2) В.С.Джигерей, В.У.Житецький “Безпека життєдіяльності” с.221-225.
1. Соціально-політичні небезпеки Соціально-політичні
небезпеки досить часто виникають при соціально-політичних конфліктах.
Джерелами конфлікту є: соціальна нерівність, яка існує в суспільстві,
та система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж,
матеріальні блага, освіта. Конфлікт – це зіткнення протилежних
інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих
сторін різного рівня та складу учасників.  Існує дві форми перебігу конфліктів: відкрита – відверте протистояння, зіткнення, боротьба; закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба. а) Війни Війна
– це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними,
етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова – крайня
ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними
силами. Найбільша кількість жертв через політичні причини є
наслідком війни. Так, за час другої світової війни в СРСР (1941-1945)
загинуло близько 55 млн. осіб, було повністю знищено 1710 міст та 70
тисяч селищ. Під час в’єтнамської війни в 1960-ті роки було вбито
близько 7 млн. місцевих мешканців і 57 тисяч американців. Окрім
загибелі людей і великих руйнувань, військові дії завдають величезних
збитків навколишньому середовищу. У ХХ ст. військові дії
проводились доволі активно. За приблизними даними, з часу закінчення
Другої світової війни в локальних військових конфліктах загинуло 22-25
мільйонів осіб. Наведемо приклади локальних військових конфліктів
середини та кінця ХХ ст. Це війна у В’єтнамі, воєнні дії в Афганістані,
вторгнення Іраку в Кувейт, війна в Руанді, військовий конфлікт в
Югославії, війна в Чечні та низка інших “малих” війн. Кожна з них
принесла людські втрати, біль та страждання тисячам і тисячам сімей,
окрім того супроводжувалась глибоким руйнуванням біосферних структур. б) Тероризм Тероризм
(від лат. terror – страх, залякування) – це форма політичного
екстремізму, застосування на йжорстокіших методів насилля, включаючи
фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей. Тероризм
здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних
політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до
рангу державної політики. Тероризм – антигуманний спосіб вирішення
політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних
політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій
окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей
мафіозними структурами, кримінальним світом. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний. Найбільш поширеним у світі терористичними актами є: -
напади на державні або промислові об’єкти, які призводять до
матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та
демонстрації сили; - захоплення державних установ або посольств
(супроводжується захоплення заручників, що викликає серйозний
громадський резонанс); - захоплення літаків або інших
транспортних засобів (політична мотивація – звільнення з тюрми
товаришів по партії; кримінальна мотивація – вимога викупу)/; - насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях); - викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення політичних поступок або звільнення в’язнів; форма самофінансування); -
політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення
терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні
звільнити народ від тиранів); - вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей). 2. Криміногенна обстановка в Україні Глобальна
злочинність – ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість
зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але
останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до
категорії тяжких (убивства, насильства тощо). Як свідчить
статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширення. В умовах
економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду
рівня життя, значних прогалин у законодавстві та інших негативних
чинників збільшується кількість осіб, які схильні до споєння злочинів. Враховуючи
складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти
захистити себе в ситуаціях, пов’язаних з насильством. Яка ж
існує зброя для самозахисту? Найдешевшим і доступним способом
самозахисту є газовий (аерозольний) балончик. Для його придбання не
потрібно ніякого дозволу. Серйознішим засобом самооборони є
пістолет. Для придбання, зберігання і носіння газових пістолетів і
револьверів, а також патронів до них необхідно мати спеціальний дозвіл
органів внутрішніх справ. Він видається громадянам, які досягли
18-річного віку і мають довідку медичного закладу встановленої форми
про те, що власник цього документу є психічно нормальним і за станом
здоров’я може володіти указаним засобом оборони. Засобом самозахисту може стати і пневматична зброя. Досить ефективним засобом самозахисту є автономні сигнальні пристрої. Порадами на кожний день щодо особистої безпеки: гроші та цінні речі тримайте при собі; портфелі, сумочки не залишайте без догляду; в кафе або барі, перші ніж повісити пальто на вішак або спинку крісла, заберіть з нього гроші і документи; не
відчиняйте дверей незнайомій людині (або тримайте двері на ланцюжку);
пам’ятайте, грабіжники можуть приходити під виглядом сантехніків,
службовців газопостачання, електромережі і навіть працівників міліції;
посадові особи зобов’язані самі пред’явити посвідчення; якщо Ви
маєте при собі кишенькові гроші, то по можливості, беріть їх стільки,
скільки думаєте витратити; не показуйте відкрито, що у Вас з собою
багато грошей; гаманець з грошима ніколи не слід класти в зовнішню кишеню одягу чи сумки, особливо в переповнену харчами; нападаючи
на жінок, злочинці часто намагаються вирвати з їхніх рук сумочку, тому
безпечніше носити сумку на ремені через плече, притискуючи її до себе; ніколи не носіть разом гроші і документи; повертаючись
додому пізно ввечері, намагайтесь йти по освітленій та жвавій вулиці,
уникаючи темних провулків та парків, хоча це й забере більше часу; у
вечірній час треба бути напоготові на вулиці, в транспорті, в під’їзді
будинку, у ліфті; уникайте ситуацій, які загрожують насильством
(суперечка з п’яними), краще виглядати боягузом в очах злодіїв, ніж
бути побитим до смерті; уникайте повертатись додому вночі на самоті; ніколи не сідайте в автомобіль до незнайомих людей; якщо
на Вас напали, кричіть якомога голосніше або розбийте скло найбільшого
помешкання чи магазина; чи спробуйте поговорити з нападником і
зверніться до його почуттів. 3. Соціальні небезпеки: алкоголізм, тютюнокуріння Алкоголь
– це універсальна отрута, яка діє на весь організм. Особливо сильну
шкідливу дію його відчуває високоорганізована система організму –
головний мозок. Алкоголь нерівномірно розподіляється в тканинах тіла.
Найбільше його поглинає головний мозок, тому що в нервових клітинах
головного мозку є велика кількість ліпідів, у яких алкоголь
розчиняється краще, ніж в інших середовищах. У молодих людей судини
мозку порівняно великого розміру (це потрібно для повноцінного живлення
клітин, які ростуть), тому приплив крові до них більший. Зберігається
алкоголь у головному мозку до 90 днів. При важкому отруєнні алкоголем
гине декілька тисяч клітин сірої речовини головного мозку. І хоча їх у
кожного з нас 17 млрд., таке марнотратство – недопустиме! Зловживання
алкоголем призводить до психічних розладів. Найчастіше трапляються такі
психічні розлади, як біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольне
марення, епілепсія. П’янство та алкоголізм завдають великої
економічної, соціальної та моральної шкоди суспільству. Люди, як
зловживають алкоголем, частіше хворіють, допускають брак в роботі,
через них стаються аварії і травми (20% побутового і 46% вуличного
травматизму). Через провину п’яних водіїв все частіше трапляються
дорожньо-транспортні пригоди (72,5%). Важким соціальним наслідком
алкоголізму є його тісний зв’язок зі злочинністю – 96% правопорушень
здійснюється особами в стані алкогольного сп’яніння. Тютюнокуріння.
Сьогодні смертність населення України визначається передусім
неінфекційними захворюваннями, тісно пов’язаними з широким
розповсюдженням факторів ризику, які характерні для поведінки людини.
Серед них тютюнокуріння – основна причина передчасної смерті, якій
можна запобігти. Тютюн – фактор ризику більш ніж 25 хвороб. Наведемо цифри та факти щодо куріння: за оцінками ВООЗ близько третини дорослого населення світу (серед яких 200 мільйонів – жінки) курять; кожного року в світі тютюн викликає 3,5 мільйонів смертей, або 1000 – щодня; за прогнозами, глобальна тютюнова “епідемія” забере життя 250 мільйонів сучасних дітей та підлітків. Нікотин – одна з найсильніших рослинних отрут, основна складова тютюнового диму. Шкідлива
дія тютюну не обмежується нікотином. До складу тютюнового диму входить
близько 30 отруйних речовин: аміак, синильна кислота, сірководень,
чадний газ, радіоактивні речовини, тютюновий дьоготь тощо. Згубна
дія тютюну не обмежується змінами в організмі курця. У закритому
приміщенні під час куріння скупчується велика кількість тютюнового
диму. Перебуваючи в цьому приміщенні, його вдихають і люди, які не
курять. Підраховано, що людина, яка перебуває протягом години в
накуреному приміщенні, вдихає стільки тютюнового диму, мовби викурила
чотири сигарети. Слід зазначити, що пасивний курець потрапляє у такий
же стан, що й курець. У людини, яка довгий час перебувала в накуреному
приміщенні, з’являються ознаки нікотинової інтоксикації (отруєння):
виникає головний біль, нудота, кволість. 4. Природно-соціальні небезпеки Епідемія – масове розповсюдження інфекційного захворювання людини в будь-якій місцевості, країні, яке суттєво перевищує загальний рівень захворюваності. Соціальні
хвороби – це захворювання людини, виникнення і розповсюдження яких
пов’язане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами
(венеричні захворювання, туберкульоз та ін.). В Україні
зафіксовано 9 мільйонів випадків інфекційних захворювань на рік.
Розглянемо деякі найвідоміші інфекційні хвороби, викликані вірусами. Найбільш поширена вірусна інфекція – грип, яка виникає як епідемія щорічно. Щорічно в світі хворіє на грип від 5 до 15% населення, смертельних випадків від грипу налічується близько 2 млн. Хвороба Боткіна, або вірусний гепатит, досить поширена вірусна інфекція. Епідемія туберкульозу в Україні стала реальністю. Неведемо деякі сумні факти про туберкульоз (або, як казали раніше, сухоти). - За всю історію людства від туберкульозу померло понад 330 млн. осіб. - Паличкою Коха (збудник туберкульозу) інфіковано 2 млрд осіб, тобто майже третина населення Землі, 10% інфікованих хворіє. - Хворий на відкриту форму туберкульозу інфікує 10-15 осіб за рік. - Від туберкульозу помирає більше дорослих, ніж від усіх інших інфекційних захворювань разом узятих. - 26% усіх померлих у слабо розвинених країнах загинуло від туберкульозу. - Третина хворих на СНІД помирає від туберкульозу. -
На туберкульоз хворіють частіше люди віком від 15 до 44 років, тобто
найбільш працездатна частина населення, це збільшує негативний
економічних ефект хвороби. - Неправильне застосування анти
туберкульозних препаратів призвело до того, що понад 50 млн. осіб
хворіють на стійку до ліків форму туберкульозу. У світі щорічно
зявл’яється не менше 8 млн хворих на туберкульоз і помирає близько 2
млн. За прогнозами ВООЗ кількість хворих у найближчі часи може вирости
до 90 млн, 30 млн з них можуть померти ще в цьому десятиріччі. Тому з
1993 р. ВООЗ оголосила цю хворобу “глобальної небезпеки для людства”. Харчові
отруєння. Збудники харчових отруєнь на відміну від збудників харчових
інфекцій здатні жити та розмножуватись на продуктах. При цьому харчові
продукти стають отруйними внаслідок накопичених в них токсинів.
Особливістю харчових отруєнь є досить швидкий прояв ознак хвороби.
Через 2-24 години після вживання їжі можуть виникнути блювота, різкі
болі в областіі живота, головний біль і загальна слабкість, пронос, а в
окремих випадках і більш важкі симптоми з наслідками. Найбільш небезпечними харчовими отруєннями є ботулізм та отруєння, які викликають стафілококи. Захворювання,
які передаються статевим шляхом. В останні роки в Україні різко
погіршилось становище щодо захворюваності на хвороби, які передаються
статевим шляхом (ЗПСШ). Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ,
сьогодні налічується близько 30 захворювань, які передаються статевим
шляхом. У цю категорію входять декілька груп, наприклад: - хвороби, які викликають віруси – геніальний герпес, СНІД, вірусні геніальні бородавки та ін.; - паразитарні – короста та ін.; оптимальні умови для передавання створюються при статевих контактах; - бактеріальні – сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити, бактеріальний вагіноз; -
грибкові – кандідоз на статевих органах та ін. Можуть виникати і без
зараження, а як наслідок антибіотико терапії, але передаються і
статевим шляхом. СНІД – синдром набутого імунодефіциту. За
оцінками ООН та ВООЗ у світі нараховується 50 млн осіб, інфікованих
вірусом імунодефіциту людини. Більше 16 мільйонів осіб померли від
СНІДу. Більшість випадків інфікування припадає на африканські країни.
Половина нових випадків інфекції припадає на молодих людей у віці 15-24
років. За офіційними даними фонду ЮНЕЙДС (об’єднана програма ООН
з питань СНІДу) в минулому році Україна визнана епіцентром
розповсюдження ВІЛ-інфекції у Східній Європі. На 1 січня 2000 року
зареєстровано 28 965 випадків ВІЛ-інфікування серед громадян України,
283 випадки – серед іноземців. При цьому спостерігається стрімкий
розвиток темпів епідемії в останні роки. Але треба мати на увазі, що
реальна кількість ВІЛ-інфікованих значно більша, оскільки реальне
виявлення всіх ВІЛ-інфікованих майже неможливе. Особливе
значення має той факт, що 80% всіх ВІЛ-інфікованих становлять
ін’єкційні наркомани у віці статевої активності (від 15 до 30 років).
Найбільша кількість випадків ВІЛ-інфекції сьогодні реєструється в
Одеській, Миколаївській, Донецькій, Дніпропетровській областях,
Автономній Республіці Крим та місті Київ.
Наркотики
та наркоманія. Кількість наркоманів зростає в усьому світі, в тому
числі і в Україні. Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно
набула ознак епідемії. Кількість людей, які вживають наркотики
переважає 82 500 (за офіційними даними на 1999 р.). Реальна цифра
людей, що вживають наркотики, за оцінками МВС, в 10-12 разів більша, і
може скласти 600-800 тисяч, а тенета наркобізнесу ловлять все нові
жертви. За даними Інтерполу, в Україні зареєстровано 65 тисяч
розповсюджувачів наркотиків. Психічна залежність – це форма
взаємовідносин між наркотиком і особистістю, і ці взаємовідносини
залежать як від специфічності ефекту наркотику, так і від потреб
особистості, котру цей наркотик задовольняє. Фізична залежність
– це стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у
випадку припинення вживання наркотиків. Це явище перебуває в
безпосередньому зв’язку з фармакологічною дією наркотику на живу
клітину. Наркотиком вважається кожна речовина рослинного чи
синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну
чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до
психічної або фізичної залежності. Відчути дію наркотику і не
втягнутись неможливо. Наркоманія – це важке захворювання, що
завдає серйозної шкоди здоров’ю, призводить до деградації особистості,
інвалідності і смерті в молодому віці. 5. Природно-техногенні небезпеки До
природно-техногенних небезпек належать і екологічні небезпеки. У
багатьох районах планети спостерігається кризовий стан природного
середовища, а деякі екологічні проблеми набули глобального характеру:
порушення озонового шару, посилення парникового ефекту, кислотні дощі,
забруднення Світового океану, зниження родючості грунтів, деградація
лісів та ландшафтів, зменшення біологічного різноманіття.
| 
