Вступ. Бурхливий процес автомобілізації з кожним роком
охоплює всі більше число країн, постійно збільшується автомобільний
парк, кількість людей, що утягуються в сферу дорожнього руху. Ріст
автомобільного парку й обсягу перевезень веде до збільшення
інтенсивності руху, що в умовах міст з історично сформованої забудовою
приводить до виникнення транспортної проблеми. Особливий але гостро
вона виявляється у вузлових пунктах вулично-дорожної мережі. Тут
збільшуються транспортні затримки, утворяться черги і затори, що
викликає зниження швидкості повідомлення, невиправданий перевитрата
палива і підвищене зношування вузлів і агрегатів транспортних засобів. Перемінний
режим руху, часті зупинки і скупчення автомобілів на перехрестях є
причинами підвищеного забруднення повітряного басейну міста продуктами
неповного згоряння палива. Міське населення постійне піддано впливу
транспортного шуму і газів, що відробили. Одночасно росте і
кількість дорожно-транспортних пригод (ДТП), у яких гинуть і одержують
поранення мільйони людей в усьому світі, ушкоджуються і виходять з ладу
дорога техніка і вантажі. Понад 60% усіх ДТП приходиться на міста й
інші населенні пункти. При цьому на перехрестях, що займають незначну
частина території міста, концентрується більш 30% усіх ДТП. Забезпечення
швидкого і безпечного руху в сучасних містахвимагає застосування
комплексу заходів архітектурно-планувального й організаційного
характеру. До числа архітектурно-планувальних заходів відносяться
будівництво нових і реконструкція існуючих вулиць, будівництво
транспортних перетинань у різних рівнях, пішохідних тунелів, об'їзних
доріг навколо міст для для відводу транзитних транспортних потоків і
т.д. Організаційні заходи сприяють упорядкуванню руху на вже
існуючій (сформованої) вулично-дорожної мережі. До числу таких заходів
відносяться введення однобічного руху, кругового руху на перехрестях,
організація пішохідних переходів і пішохідних зон, автомобільних
стоянок, зупинок громадського транспорту транспорту й ін. При
реалізації заходів щодо організації дорожнього руху особлива роль
належить упровадженню технічних засобів: дорожніх знаків і дорожньої
розмітки, засобів світлофорного регулювання, дорожніх огороджень і
направляючих пристроїв. При цьому світлофорне регулювання є одним з
основних засобів забезпечення безпеки руху на перехрестях. Кількість
перехресть, обладнаних світлофорами, у найбільших містах світу з
високим рівнем автомобілізації безупинно зростає і досягає в деяких
випадках співвідношення: один світлофорний об’єкт на 1,5-2 тис. жителів
міста. Світлофори, як головні регулятори руху на перехрестях. Світлофори
призначені для почергового пропуску учасників руху через визначену
ділянку вулично-дорожної мережі, а також для позначення небезпечних
ділянок доріг. У залежності від умов світлофори застосовуються для
керування рухом у визначених напрямках чи по окремих смугах даного
напрямку. Порядок чергування сигналів, їхній вид і значення,
прийняті в Україні, відповідають міжнародної Конвенції про дорожні
знаки і сигналах. Сигнали чергуються в такій послідовності: червоний -
жовтий - зелений - жовтий - червоний... * Червоний немиготливий сигнал забороняє рух по всій ширині проїзної частини. *
Жовтий немиготливий сигнал зобов'язує до зупинки перед стоп-лінією усіх
водіїв, за винятком тих, котрі вже не могли б зупинитися з урахуванням
вимог безпеки руху. Жовтий сигнал, підключений до червоного, попереджає
про негайне включення зеленого сигналу. Жовтий миготливий сигнал не
забороняє рух і застосовується для позначення перехресть, що можуть
бути не замічені водіями на відстані, достатньому для зупинки
транспортного засобу. * Зелений немиготливий сигнал при
відсутності яких-небудь додаткових обмежень, а також додаткової секції
світлофора дозволяє рух по всій ширині проїзної частини у всіх
напрямках. Зелений миготливий сигнал попереджає про кінець такту, що
дозволяє. Світлофори можна класифікувати по їх функціональному призначенню на: транспортні, пішохідні. Транспортні світлофори мають три сигнали круглої форми. Їх відповідність зазначена вище. Пішохідні
світлофори мають два вертикально розташованих сигинала круглої чи
квадратної форми. Зелений сигнал – перехід дозволено. Червоний –
заборонено. Види перехрестів і пішохідних переходів, та їх перехід. Види перехрестів. Види перехресть: Перехрестя- регульоване и не регульоване. ПЕРЕХРЕСТЯ: │ │ ─────────────────── св│ │св │ │ св - світлофор ─────┘ ─ ─ └───── ──────┐ ─ ─ ┌────── │ │ │ │знак ─────┐ ─ ─ ┌───── │ │ св│ │св │ │ │ │ │ │ Перехрестя регульоване – це перехрестя де встановлені світлофори, або роль регулювальника руху виконує працівник ДАІ. При
переході перехреста, який регулюється світлофором, необхідно керуватися
виключно показниками світлофора, а при переході за умов поганої
видимості додатково переконатись у тому, що автомобілі на перехрестку
не рухаються. При переході перехрестка без світлофора і за
умов поганої видимості, необхідно переконатись у відсутності транспорту
що рухається зліва. Перейти до середини пішохідного переходу і
подивитись праворуч, тоді переконавшись у відсутності транспорту
завершити перехід. Види переходів. Види пішохідних переходів: регульовані и не регульовані. ПІШОХІДНІ ПЕРЕХОДИ: светофор знак ────────────────────── ────────────────────── │ ──────── │ ──────── │ ──────── │ ──────── ────────────────────── ────────────────────── светофор знак Регульовані пішохідні переходи – це переходи на яких установлені світлофори. Не
регульовані пішохідні переходи – це переходи на яких не встановлені
світлофори проте перехід здійснюється за допомогою розмітки на
проїжджій частині “зебри”. Пішохід має пріоритет проходу проїжджої
частини, а водій зобов’язаний його пропустити. При переході пішохідних переходів за умов поганої видимості дотримуються правил аналогічних правелам переходу перехрестів. Висновок. Щоб
зменшити кількість ДТП на перехрестах і пішохідних переходах
дотримуватись правил дорожнього руху потрібно не тільки водіям, а й
пішоходам, які в більшості випадків і є причиною ДТП. Держава в свою чергу повинна забезпечити нормальне функціонування засобів регулювання дорожнього руху.
| 
