Сучасній людській цивілізації властиві стрімкі темпи урбанізації.
Вони вирішально зумовлені двома факторами – “демографічним вибухом”
другої половини ХХ ст. та науково-технічною революцією в усіх сферах. Урбанізація
(від лат. urbanos – міський) означає процес зростання міст і міського
населення та підвищення їх ролі в соціально-економічному та культурному
житті суспільства. Способи виникнення міст в історії людства були
різними. Міста виникали як сумісні поселення ремісників, що полегшувало
їх виробничу діяльність, як центри торгівлі, як воєнні укріплення
(фортеці). Процес світової урбанізації розпочався в Європі, де
вперше почали формуватися міста завдяки концентрації засобів
виробництва, великої промисловості. Становлення урбанізації почалося на
зламі ХVII-XIX ст., коли міста в Західній Європі зосереджували
найважливіші засоби виробництва й посідали ключові позиції у світовій
економіці. Локальний розвиток міст породив певну просторову
послідовність світового процесу урбанізації: Західна Європа – Північна
Америка – Австралія та Океанія – Східна Європа – Латинська Америка –
Азія – Африка. Уже сьогодні в багатьох країнах світу, особливо
економічно розвинених, частка міського населення становить 85-90% і
більше в загальній його чисельності. За прогнозами Комісії ООН з
народонаселення, на початку ХХІ ст. у містах буде мешкати не менше 51%
усього населення земної кулі, тоді як 1970 р. частка міського населення
становила 38,6%. Зявляються і зростають багатомільйонні міста –
мегаполіси (Нью-Йорк, Лондон, Токіо та ін.), збільшується їх кількість,
розміри та проблеми. Проявився процес урбанізації і в Україні.
До 1918 р. країна була аграрною і в містах проживало 18% населення.
Інтенсивна урбанізація в Україні розпочалася в 1926-1939 рр., коли було
взято курс на індустріалізацію народного господарства, тобто всього
лише за 13 років чисельність міського населення зросла у 2,4 рази. За
1940-70 рр. чисельність міського населення в Україні зростала вже
значно нижчими темпами, бо за 30 років воно збільшилось у 1,9 рази. З
середини 50-х років ХХ ст. почався новий етап інтенсивного зростання
кількості міст і чисельності міського населення в Україні. Тільки за
останні 30 років частка міського населення в Україні зросла у 2,2 рази
та становила на кінець ХХ ст. близько 70% загальної чисельності
населення. За кількістю великих міст (з населення понад 100 тис.) наша
держава тепер посідає одне з провідних місць серед країн світу, таких
міст зара – 61. В Україні є 7 міст з населенням, яке перевищило або
майже сягає мільйона осіб: Київ, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк,
Харків, Запоріжжя та Кривий Ріг. До речі, для Києва останні 30 років
був характерний надзвичайно інтенсивний демографічний розвиток:
чисельність його населення зросла майже у 2,5 рази і досягла на 2000
рік 2 млн. 600 тисяч мешканців. Урбанізацію неможливо розглядати
без зв’язку з розвитком суспільного виробництва, зокрема важкої
індустрії, енергетики, хімічної промисловості тощо. Разом з
нарощуванням промислового потенціалу, створенням нових галузей
виробництва у великих містах зростає чисельність населення. Сучасні
великі міста – це центри зосередження багатогалузевої промислової,
розгалуженої транспортної мережі в густо населених житлових масивах.
Причому найважливішим джерелом зростання міського населення була й все
ще залишається міграція сільських жителів у міста. На неї припадає
більше половини приросту міського населення в Україні. Сучасне місто надає своїм жителям багато переваг економічного, соціального та суб’єктивного характеру, а саме: наявність місць роботи та можливість зміни роботи; зосередження закладів науки та культури; забезпечення висококваліфікованої медичної допомоги; можливість створювати кращі житлові та соціально-побутові умови життя; розвиток міжнародного та регіональної культури. Незважаючи
на переваги міського життя, міське середовище для людей є штучним і
відірваним від природного, того, в якому тисячоліттями проходило їхнє
життя. Штучне міське середовище шкідливо впливає на здоров’я населення
через забруднення атмосферного повітря, дефіцит сонячного проміння,
води, а також скупченістю населення, недостатністю зелених насаджень
тощо. Також небезпеку для здоров’я людей у місті становлять шумові,
вібраційні навантаження, транспортні проблеми, вплив електричних,
магнітних, іонізаційних полів. Отже, в умовах великого міста
загострюються всі сторони життєзабезпечення людей: постачання
достатньої кількості повноцінних продуктів харчування та питної води;
контроль і запобігання забруднення повітря; водних ресурсів, грунтів;
утилізація та захоронення нагромаджуваних шкідливих виробничих та
побутових відходів, а також соціальні проблеми, пов’язані з різким
зменшенням вільного “життєвого” простору, зростанням міст у високу,
збільшенням захворювань, зумовлених забрудненням та інші.
| 
