Повінь – це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня
води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним таненням
снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені
завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв. Наслідки повеней затоплення шаром води значної площі землі; ушкодження та руйнування будівель та споруд; ушкодження автомобільних шляхів та залізниць; руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем; загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогосподарських культур; вимивання родючого шару грунту; псування та нищення сировини, паливо, продуктів харчування, добрив тощо; загроза інфекційних захворювань (епідемії); погіршення якості питної води; загибель людей. Повені
відрізняються від інших стихійних лих тим, що деякою мірою
прогнозуються. Але прогнозувати ймовірність повені набагато легше, ніж
передбачити момент її початку. Точність прогнозу зростає при отриманні
надійної інформації про кількість та інтенсивність опадів, рівні води в
річці, запаси води в сніговому покрові, зміни температури повітря.
довгострокові прогнози погоди тощо. Основний напрям боротьби з
повенями в зменшенні максимальних витрат води в річці завдяки
перерозподілу стоку в часі (насадження лісозахисних смуг, оранка грунту
поперек схилу, збереження узбережних смуг рослинності, терасування
схилів тощо). Для середніх та великих річок досить дійовим засобом є
регулювання паводкового стоку за допомогою водосховищ. Окрім того, для
захисту від повеней широко застосовується давно відомий спосіб –
влаштування дамб. Для ліквідації небезпеки утворення затсорів
проводиться розчищення та заглиблення окремих ділянок русла ріки, а
також руйнування криги вибухами за 10-15 днів до початку льодоходу. Ще один досить важливий шлях регулювання стоку й запобігання повеней – ландшафтно-меліоративні заходи. Деякі рекомендації щодо правил поведінки при повені -
отримавши попередження про затоплення, необхідно терміново вийти в
небезпечне місце – на височину (попередньо відключивши воду, газ,
електроприлади); - якщо повінь розвивається повільно, необхідно
перенести майно в небезпечне місце, а самому зайняти верхні поверхи
(горища), дахи будівель; - для того, щоб залишити місця
затоплення, можна скористатися човнами, катерами та всім тим, що здатне
утримати людину на воді (колоди, бочки, автомобільні камери тощо); -
коли людина опинилася у воді, їй необхідно скинути важкий одяг та
взуття, скористатись плаваючими поблизу засобами й чекати на допомогу. Значну частку в загальній структурі стихійних лих займають повені і, зокрема, повені на Закарпатті. Спостереження
і аналіз даних багаторічних досліджень свідчать, що виникнення повеней
на Закарпатті настає в результаті взаємодії цілого ряду природних та
антропогенних чинників. Найважливішими серед них є гідрометеорологічні
(інтенсивні і тривалі дощі на всій площі водозборів, характер
надходження води до русел річок тощо), які в поєднанні з особливостями
поверхні водозборів (крутизна і величина схилів, незначна глибина
залягання материнських порід, розчленованість рельєфу) відіграють
домінуючу роль у створенні умов для катастрофічних природних явищ, в
тому числі й повеней. Слід відзначити, що у Карпатах найгустіша
в Україні гідрографічна мережа. Для гірських річок Карпат паводки
різного генезису характерні протягом усього року. Територія
області перерізана густою мережею річок. Середня густина річкової
мережі – 1,7 км/кв.км. Усього в області протікає 9426 річок і потічків
сумарною довжиною 19793 км. 153 річки мають загальну довжину 3545 км.
Із них чотири – Тиса, Боржава, Латориця і Уж мають довжину понад 100 км
кожна. Усі річки Закарпаття належать до басейну р.Тиси –
найбільшої притоки Дунаю. В межах області довжина Тиси становить 201 км
при загальній довжині 966 км. На території області вона приймає основні
праві притоки: річки Косовська (41 км), Тересва (56 км), Теребля
(91км), Ріка (92 км), Боржава (106 км). Площа водозбірного басейну
р.Тиси в межах області - 12760 кв.км (загальна - 156400 кв.км). Оскільки
Українські Карпати і Закарпаття зокрема належать до зливонебезпечних
районів Європи, то тут завжди є потенційна небезпека виникнення повеней. Повені
на карпатських річках повторюються 4-5 разів на рік. Частота їх
формування в багаторічному розрізі підпорядковується певним
закономірностям, які проявляються у чергуванні періодів підвищеної та
низької водності. Саме в періоди підвищеної водності паводки набувають
загрозливого, нерідко катастрофічного характеру. Зважаючи на це, слід якомога швидше вживати невідкладних заходів щодо попередження і уникнення повеней, головними серед яких є: створення в руслах великих рік запасних водоприймачів; зміцнення стійкості прируслових лісів як важливого водорегулюючого чинника; поліпшення травостою та підвищення його захисної ролі шляхом впровадження нових видів рослин; проведення моніторингу екологічного стану гірських рік; зміцнення
землі в прируслових ділянках гірських рік шляхом посадки дерев, кущів і
трав'янистих рослин з потужною кореневою системою; підвищення
відповідальності керівників усіх ланок природоохоронних відомств,
природоохоронних структур та органів місцевої влади за порушення
екологічної стабільності на місцях; збільшення бюджетного фінансування. Втілення
в життя вищенаведених заходів дасть змогу володіти екологічною
ситуацією в регіоні, яка пов'язана з повенями, попередити і зменшити їх
катастрофічну дію. Вітри – це так звані “прилади-змішувачі”,
вони забезпечують обмін між забрудненим повітрям міст та чистим,
насиченим киснем полів і лісів, теплим екваторіальним та холодним
повітрям полярних областей, розганяють хмари і приносять дощ на поля,
на яких без них нічого б не росло. Вітер силою в 9 балів, коли
швидкість становить від 20 до 24 м/с, руйнує старі будівлі, зриває дахи
з будівель. Цей вітер називається шторм. Якщо швидкість вітру
досягає 32 м/с, то це – ураган. Ураганами називають також тропічні
циклони, які виникають в Тихому океані поблизу узбережжя Центральної
Америки. Досить небезпечне явище – смерчі, вони трапляються
частіше, ніж урагани й тайфуни. Смерчі утворюються тоді, коли
стикаються дві великі повітряні маси різної температури і вологості, до
того ж в нижніх шарах повітря тепле, а в верхніх – холодне. Тепле
повітря, зазвичай, піднімається вгору й охолоджується, а водяна пара,
яка міститься в ньому, випадає дощем. Але коли збоку починає дути
вітер, котрий відхиляє в бік потік теплого повітря, який піднімається
вгору, то виникає вихор, швидкість якого досягає 450 км/год. Деякі рекомендації щодо правил поведінки при ураганах отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити двері, вікна; з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмувати людину; в будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не отримати травм від осколків розбитого скла; найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, метро та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків; коли ураган застав людину на відкритій місцевості, найкраще знайти укриття в западині (ямі, яру, канаві); ураган
може супроводжуватися грозою, необхідно уникати ситуацій, при яких
збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під окремими
деревами, не підходити до ліній електропередач тощо.
Використана література: 1) Желібо Е.П., Заверуха Н.М., Зацарнкий В.В. “Безпека життєдіяльності”. 2) Джиги рей В.С., Житецький В.Ц. “Безпека життєдіяльності” .
| 
