Банківська система: принципи побудови, цілі, механізм функціонування Головною
ланкою кредитної системи у будь-якій країні є банки, які здійснюють
основну масу кредитних і фінансових операцій. Під терміном «БАНК»
розуміють установу, яка створена для залучення грошових коштів і
розміщення їх від свого імені на умовах поверненості, платності і
терміновості. Основне завдання банку - здійснювати посередництво в переміщенні коштів від кредиторів до позичальників. БАНКІВСЬКА
СИСТЕМА - організаційна сукупність різних видів банків у їх
взаємозв'язку, яка існує в тій чи іншій країні в цілком визначений
історичний період. Залежно від впорядкованості банків,
відповідно до діючого банківського законодавства розрізняють два
основних типи побудови банківської системи: • однорівнева банківська система; • дворівнева банківська система Однорівнева
банківська система передбачає горизонтальні зв'язки між банками,
універсалізацію їх операцій та функцій. Усі банки, що діють у країні
(включаючи й центральні банки), перебувають на одній ієрархічній
сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового
обслуговування клієнтури. Такий принцип побудови банківської
системи характерний для економічно слаборозвинених країн, а також для
країн з тоталітарним, адміністративно-командним режимом управління. Дворівнева банківська система, яка характерна для країн з ринковою економікою, складається з двох рівнів. Верхній
рівень - центральні (емісійні) банки, які є банками в повному значенні
цього слова лише для двох категорій клієнтів: банківських інститутів
та урядових структур. Нижній рівень - комерційні банки, клієнтами яких є підприємства, організації, населення. Сьогодні
в більшості країн світу функціонує дворівнева банківська система. За
такою системою відносини між банками будуються в двох площинах: по
вертикалі і по горизонталі. По вертикалі - це відносини
підпорядкування між центральним банком, як керівним органом усієї
банківської системи, і комерційними банками. По горизонталі - це відносини рівноправного партнерства та конкуренції між комерційними банками. Як
відомо, в Україні з 1987 року почалася реформа банківської справи, яка
завершилася ухваленням у березні 1991 року Закону України "Про банки і
банківську діяльність". Згідно з цим Законом, в Україні було закладено
основи класичної дворівневої банківської системи, яка включає: Верхній
рівень - Національний банк України як центральний банк країни,
головний банківський інститут, який є емісійним центром держави і
відповідає за управління всією грошово-кредитною системою. Нижній
рівень - мережа комерційних банків, які за умови здорової конкуренції
покликані задовольнити населення країни і народне господарство щодо
банківських послуг і створити для стабілізації та поступового
піднесення національної економіки. Центральним банкам, або банкам першого рівня, притаманні функції резервної системи: 1) емісія кредитних грошей і
контроль за грошовим обігом у країні, кредитно-розра-Іхункове
обслуговування інших кредитних інститутів, тобто виконання ролі "банку
банків"; 2) кредитно-розрахункове обслуговування держави; 3) реалізація
грошово-кредитної політики і регулювання на цій основі економічних
процесів. Комерційні банки є багатофункціональними установами,
що займаються практично всіма видами кредитних і фінансових операцій,
пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів Банківська система в умовах ринку функціонує на основі певних умов. Функції банківської системи: 1)
Трансформаційна - зумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи
вільні кошти і передаючи їх різним суб'єктам, банки мають можливість їх
трансформовувати (змінювати) на різні строки, розміри, що зменшує
фінансові ризики. 2) Функція створення грошей і регулювання грошової маси. 3) Функція забезпечення сталості банків та грошового ринку (стабілізаційна), яка проявляється: •
у прийнятті ряду законів та інших нормативних актів, що регламентують
діяльність усіх ланок банківської системи - від центрального банку до
вузькоспеціалізованих комерційних банків; • у створенні дійового механізму державного контролю і нагляду за дотриманням цих законів та за діяльністю банків узагалі. Необхідність існування банківської системи визначається двома групами причин: 1)
потребою здійснення суспільного нагляду і регулювання банківської
діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків Із
загально-суспільними інтересами - забезпечення сталості грошей і
стабільності роботи всіх банків; 2) забезпечення збалансованості
попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному з його секторів.
Банки при цьому повинні керуватися не тільки своїми комерційними
інтересами, а й вимогами системи в цілому. Становлення та розвиток банківської системи України Після
прийняття Декларації про державний суверенітет України в 1991 році
постало питання щодо створення власної фінансово-кредитної системи. Постановою
Верховної Ради України від 20 березня 1991 року «Про порядок введення в
дію Закону України "Про банки і банківську діяльність"» було оголошено
власністю України Український республіканський банк Держбанку СРСР,
Український республіканський банк державного комерційного
промислово-будівельного банку "Укрпромбанк", Український
республіканський банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський
банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережами, обчислювальними центрами, з
усіма активами і пасивами. Згідно з цією постановою на базі
Українського республіканського банку Держбанку СРСР було створено
Національний банк України з його регіональними управліннями. За час свого існування банківська система пройшла два етапи І етап - (1991-1993 рр.) - етап активного становлення та розвитку банківської системи; II етап - (1993-1998 рр.) - етап стагнації та зростання банківської кризи. Негативні наслідки 1-го етапу. •
реформування банківської системи випереджало реформування економіки і
як наслідок - тіньові обороти капіталу, відплив капіталу за кордон; ' призупинено створення законодавчої бази щодо банківської системи; • Національний банк України не створив системи страхування депозитів і кредитів. Негативні наслідки ІІ-го етапу — етапу стагнації і кризи. • скорочення кількості банків; • гальмування зростання банківського капіталу; ' погіршення фінансового стану банків. Причини кризових явищ банківської системи. • криза реальної економіки; • грошово-кредитна політика Національного банку України; • внутрішньобанківські фактори. Аналіз
стану банківської справи в Україні дає можливість виявити декілька
проблем, вирішення яких сприятиме виходу із кризи комерційних банків і
створенню в Україні банківської системи ринкового зразка. Проблеми банківської системи України. • нераціональна територіальна структура; • однорідні структури комерційних банків ринкового зразка; • недостатня загальна кількість комерційних банків; • існування збиткових банків, які мають "негативний" кредитний портфель; • тенденції до звуження клієнтури внаслідок спаду виробництва; • низький рівень капіталізації банків; • брак досвіду банківського персоналу; • відсутність законодавчого забезпечення спектру банківських операцій; • недосконала конкуренція в банківській справі; • відсутність диверсифікації банківської структури; • слабка диверсифікація діапазону продуктів та послуг; • загальноекономічні проблеми. У
цілому розвиток банківської системи України в умовах кризових явищ,
його цілі й обмеження, а також прийняття адекватних заходів,
спрямованих на стабілізацію банківської системи.
|