| Відділ Слизовики | Царство Гриби | Відділ Гриби |
| Відділ Лишайники | Гриби
– це група гетеротрофних організмів, безхлорофільні, одно і
багатоклітинні, від дрібних мікроскопічних до таких великих, як
трутовики і гігантський дощовик. Гриби займають проміжне положення між
рослинами і тваринами, оскільки характеризуються рядом ознак: Тварин:
гетеротрофний тип живлення, наявність в обміні сечовини, в оболонці
клітин є хітин, запас поживних речовин у вигляді глікогену. Рослини – необмежений ріст, адсорбтивний тип живлення (шляхом всосування, а не захоплювання їжі), характер розмноження. Тіло
побудоване з тонких нитчастих утворень – гіф. Їх сукупність утворює
вегетативне тіло (міцелій або грибницю). Умовно гриби поділяють на вищі
та нижчі. У нижчих грибів міцелій має одноклітинну будову, у вищих він
багатоклітинний. Дріжджі та внутрішньоклітинні паразитичні гриби
міцелію не мають. Гриби | Нижчі | Вищі | Паразити: | Клас Аскоміцети | Клас Базидоміцети | Фітофтора – картопляна гниль | Паразити: | Паразити: | Синтріхіум – рак картоплі Ольпідіум – чорна ніжка капусти | Мікроспоридії (трихофітон) – стригучий лишай | Сажкові (устилага) – викликають сажку, паразитують на злакових |
| Ріжки – на житі. | Трутовик. | Сапрофіти: Мукор – біла цвіль | Сапрофіти: Цвілеві гриби – пеніцил, фурацил - антибіотики | Іржисті (кукцинія) – викликають іржу на різних рослинах |
| Дріжджі – одноклітиинні гриби (хлібні, пивні, винні) | Сапрофіти: Домовий гриб |
| Трюфелі – цінні їстівні гриби | Шапкові гриби | Клітина грибів. 1. Клітинна оболонка складається з целюлози, білків, ліпідів, хітину. А під нею цитоплазматична мембрана. 2.
Цитоплазма з одним або декількома ядрами, мітохондріями, лізосомами,
вакуолями (містить запасні речовини – глікоген, ліпіди, жири). В
цитоплазмі містяться білки і не зв’язані з органелами клітини,
ферменти, амінокислоти, вуглеводи, ліпіди. В їстівних грибах є багато
вітамінів і мінеральних солей. Розмножуються гриби: - статево - безстатево (спорами) -вегетативно (частинами міцелію) -брунькуванням (дріжджі) За характером живлення гриби поділяються на: 1. Сапрофіти – живляться готовими органічними речовинами мертвих організмів. 2.
Паразити – живляться за рахунок організмів, на яких поселяються (живуть
на поверхні або всередині живих тканин рослин і тварин). Симбіонти – живуть у симбіозі з іншими організмами (хлорофільними рослинами живляться за рахунок утворення мікоризи. антибіотик
пеніцилін. В 1929 р англійський мікробіолог А.Фленінг виявив
антибактеріальну дію плісені пеніцилу і виділив з неї речовину –
пеніцилін. У 1940 р І.Флорі добув тривкий препарат пеніциліну. Дріжджі. Немає
грибниці, тіло складається з поодиноких овальних одноядерних клітин;
розмножується швидко брунькуванням, у деяких видів – статеве; при
виснаженні середовища, на якому вирощують дріжджі гриб утворює сумки зі
спорами – дріжджева клітина перетворюється в сумку. Хлібні або пивні
дріжджі – для випікання хліба, а винні – для виготовлення вина.
Дістають вітаміни В1 і В2. Гриби паразити. До нижчих
грибів-паразитів відносять: фітофтора (паразитує на картоплі,
помідорах), синтрихіум (рак картоплі) – на бульбах утворюються нарости.
В Україні мало поширений, тому є об’єктом суворого карантину). З
класу Аскоміцети паразитичними є гриби: трихофітон – це гриб-паразит,
що викликає стригучий лишай (уражається волосся, нігті, шкіра людини і
тварин). У рослин: ріжки – це паразитичний гриб, що розвивається на
житі, пшениці та інших злаках. Під час цвітіння жита, спори гриба
заносяться на зав’язь квітки, де вони проростають у міцелій. Переносять
спори комахи. Перезимовують спори у ґрунті або з врожаєм гриба.
Потрапляючи в організм людини або тварини, ріжки спричиняють тяжке
захворювання, яке в народі називають „злі корчі”, що може закінчитися
смертю. З ріжок виготовляють ліки, що використовують в гінекології та
акушерстві. З класу Базидіомицети представниками
грибів-паразитів є: сажкові (гриб устилагу) – паразитує на культурних і
дикорослих злакових. Хворі рослини мають вигляд обвуглених або
обсипаних сажею, ураження відбувається під час цвітіння. Міцелій, що
проростає, проникає в зав’язь і перебуває в зерні до його проростання.
Заражене зерно мало відрізняється від здорового, інші види сажки можуть
заражати рослини спорами під час цвітіння злаків, або можуть заражати
молоді надземні рослини і при цьому міцелій не розростається по всій
рослині, а локалізується в місці зараження. Заходи боротьби з
сажками: технічна обробка насіння, добір посівного матеріалу з
незаражених плодів, агротехнічні заходи, які прискорюють ріст рослини. Іржисті
гриби (гриб пекунія) – викликають іржу. Паразитують на покритонасінних
і вищих спорових рослинах, уражені рослини вкриваються плівками
оранжевого або іржистого (бурого) кольору. Заходи боротьби з
іржистими грибами: обпалення, озимлення сірчаними препаратами,
виведення стійких сортів злакових, бо найбільш поширена іржа, що
паразитує на злакових. Цей гриб уражає асиміляційну поверхню хлібних злаків, призводить до значних втрат врожаю. Гриби-трутовики:
завдають великої шкоди лісам, паркам і лісовому господарству. Міцелій
трутовиків розвивається всередині дерев, руйнуючи деревину. Зараження –
потрапляння спор через рани на корі. Через кілька років після враження
виникають плодові тіла копитоподібної форми, тверді та утворюється
велика кількість спор. Заходи боротьби з трутовиками: гігієна лісу, спалювання заражених дерев. Сучасна комплексна система мір захисту від паразитичних грибів. 1. Агротехнічні методи боротьби. 2. Біологічні методи – використання природних ворогів та продуктів їх життєдіяльності. 3. Хімічні методи, антибіотики, гормони, ферменти, гормональні препарати. 4. Карантинні – недопущення завезення збудників хвороб з інших континентів. 5.Селекція рослин – виведення рослин, стійких до хвороб і збудників. Хвороби людини викликані грибом: 1. Парша (гриб ахоріон), оселяється на волосяній поверхні голови. 2.Стригучий лишай – гриб трихофітон. 3.Пліснявка (у немовлят) – дріжджовий гриб – сідіум. 4. Кандидози – викликається грибком кандиди (молочниця). Роль грибів у природі і народному господарстві. 1. Разом з бактеріями – роль у кругообміну речовин. 2. Важлива роль у процесі ґрунтоутворення, знищують у ґрунті різних збудників хвороб. 3. Велика роль у створенні мікоризи; участь в утворенні лишайників – піонерів рослинності. 4. Використовується в н/г - дріжджі – в хлібопекарській, пивній, виноробній та спиртових промисловостях. - Види мукора: аспергіла – у спиртовій промисловості. - З дріжджів дістають вітаміни В1 і В2. Вітаміни також є в плодових тілах їстівних грибів. - Шапкові гриби, як продукт харчування. -З грибів пеніцилів дістають антибіотик пеніцилін, як лікарський препарат, застосовують препарат з ріжків. -
Як біологічний метод боротьби з шкідниками с/г (буряковий довгоносик);
з грибів виготовляють препарат, що застосовують для знищення шкідливих
комах. Шкідливе значення грибів. - Руйнують деревину. - Псують мастила, книжки, тканини, корозія металу, папір, шкіряні вироби. - Втрати врожаю. - Захворювання людини і тварин, рослин. ПРОКАРІОТИ. БАКТЕРІЇ. Надцарство – Прокаріоти. Царство – Дроб’янки, Відділи – Бактерії та Ціанобактерії або синьозелені водорості. Будова бактерії (бактеріальної клітини): 1. Оболонка. а)
Зовнішня – клітинна стінка – тонка, еластична. До складу входить
муреїн, який придає бактеріальній клітині певну форму, захищає склад
клітини від дії факторів навколишнього середовища і виконує інші
функції. б) Напівпроникна плазматична мембрана забезпечує
вибіркове поступлення речовин у клітину і виділення в навколишнє
середовище продуктів обміну, а також утворює вп’ячування – вирости
всередину цитоплазми – мезосоми. На мембранах мезосом розміщуються
ферменти, а у форосинтетиків пігменти, що можуть виконувати функції
мітохондрій, хлоропластів або апарату Гольджі. Багато бактерій зовні
клітинної стінки утворюють слизову капсулу. 2. Цитоплазма, в якій містяться: а)
Нуклеотид – ядерна ділянка зі спадковими матеріалами (кільцева молекула
ДНК), який контролює всі внутрішньоклітинні процеси. Ядерець немає. б) Рибосоми – велика кількість – до 20 тис., за будовою подібні до рибосом еукаріот, але дрібніші за розмірами. в)
У деяких бактерій є газові вакуолі (бактерії водойм і ґрунтів). За
допомогою цих вакуолей бактерії можуть переміщуватись у водному
середовищі з мінімальними втратами енергії. г) Запасні поживні
речовини, що містяться в цитоплазмі: вуглеводи, глікоген і крохмаль),
жири, білки, поліфосфати, сірка та інші мінеральні речовини. д)
У деяких бактерій можуть міститись пігменти (ціанобактерії) –
бактеріохлорофіл, бактеріолуркурин, бактеріофікоеритрин, та більшість
бактерій – безбарвні. 3. Органами руху є джгутики (один –
кілька). Складається з однієї молекули специфічного білка. Можуть бути
у декілька разів довші за саму клітину, але незначного діаметру. Шапкові гриби. (їх будова, живлення, симбіоз з рослинами). Більшість
видів цих грибів – сапрофіти (розвиваються на перегнійному ґрунті,
відмерлих рослинних залишках), та симбіонти. Вегетативне тіло
складається з гіфів, що утворюють грибницю, розташовану в субстраті. В
процесі розвитку на грибниці утворюються плодові тіла, які складаються
з ніжки та шапки. На нижньому боці шапки, від центру до периферії, у
частини грибів розходяться пластинки, на яких розвиваються спори – такі
гриби називаються пластинчастими (сироїжки, лисички). У деяких
пластинчастих грибів є покривало-плівочка, що захищає пластинки
(опеньки). У інших грибів нижня частина шапки має трубчасту форму – це
трубчасті гриби. В трубчастих також дозрівають спори. Їх плодові тіла
м’ясисті, швидко загнивають, легко пошкоджуються личинками комах,
поїдаються слимаками. Зверху шапки, нитки гіфів забарвлені. Розмножуються шапкові гриби спорами, вегетативно (частинками міцелію). Ріст і розвиток грибів у лісі залежить від складу ґрунту, метеорологічних умов, утворення мікоризи. Шапкові
гриби зв’язані переважно з вищими рослинами, утворюючи мікоризу
(підберезник з березою). Мікориза (грибокорінь) співжиття міцелію гриба
з коренями вищих рослин. Явище відкрито у 1871 р Каменським. Гриб
допомагає рослині завоювати важкодоступні речовини гумусу, сприяє
поглинанню елементів мінерального живлення, фіксують вільний азот і у
сполуках передають рослинам, активує ферменти вищої рослини. Від вищої
рослини гриб отримує органічні речовини, кисень, кореневі виділення, що
сприяють проростанню спор. Мікориза не виявлена лише в осокових,
хрестоцвітих і водяних рослин. Гриби можуть бути зв’язані з
мохоподібними, а з водоростями утворюють лишайники. Шапкові гриби поділяють на: 1.Умовно
їстівні – які необхідно перед кулінарною обробкою тривалий час варити і
видалити відвар, або вимочувати у проточній воді (сироїжки, строчки,
свинушки, зморшки). Невірне приготування може призвести до харчового
отруєння. 2.Безумовно їстівні – не потрібно додаткової обробки
(білі, підберезники, підосичники, справжні опеньки). В Україні
приблизно 200 видів їстівних грибів. 3.Отруйні – це гриби, що спричиняють отруєння організму (бліда поганка, мухомори, несправжні опеньки, несправжні лисички). Білки
грибів досить швидко розпадаються з утворенням отруйних азотистих
основ. Тому отруєння може бути викликане не тільки отруйними, але й
несвіжими їстівними грибами. При отруєнні грибами необхідно викликати
швидку медичну допомогу. В грибах міститься багато мінеральних солей,
вітамінів, білків (30%). Але білки грибів тяжко перетравлюються, бо в
клітинних оболонках міститься хітин. Цвілеві гриби. Поселяються на продуктах харчування, в ґрунті, на овочах і плодах. Викликають псування доброякісних продуктів (хліба, овочів). 1. Сапрофіти: мукор (біла цвіль) – одноклітинний міцелій; пеніцил і аспергіл – багатоклітинний міцелій. 2. Паразити: трихофітон, викликає стригучий лишай у людини і тварини Мукор (біла цвіль або головчата плісень). З’являється
на харчових продуктах, на гною у вигляді білого нальоту, який через
певний час чорніє. Гриб утворює розгалужений міцелій, що складається з
однієї клітини. Від якої відособлюється плодове тіло з спорангієм у
вигляді головки, в якій розвиваються тисячі спор темного кольору. За
умов нестачі поживних речовин відбувається статеве розмноження: на
кінцях утворюються гамети, які зливаються, проростають утворюючи
зародковий спорангій. Деякі (мукорові дріжджі) розмножуються
брунькуванням. Пеніцил. Живе у ґрунті. Або на продуктах
харчування, прискорює розкладання трупів рослин і тварин. Розмножується
безстатевим шляхом (спори). Пеніцил золотистий виробляє 4.
Пілі (фімбрії) – ниткоподібні утвори з білків чи полісахаридів –
сприяють прикріпленню клітин до субстрату (середовища) або беруть
участь у статевому процесі. Форми бактерій: коки (кулясті), палички
(бацили), вібріони (зігнуті), спірили (2-3 оберти, спірально вигнуті),
спірохети (більше 3 обертів), джгутикові (мають джгутики – тоненькі
вирости цитоплазми). Коки: монококи, диплококи, тетракоки, стрептококи
– ниткоподібні, стафілококи – грона винограду. Дихання: Дихають
бактерії всією поверхнею клітини, за відношенням до кисню бактерії
поділяються на: аероби – використовують кисень; анаероби – живуть без
кисню. Живлення: За характером живлення бактерії поділяють на автотрофні і гетеротрофні. 1.
Автотрофні бактерії, що синтезують органічні речовини в результаті
фотосинтезу (фототрофи) і хемосинтезу (хемотрофи). Хемосинтез у
бактерій відкрив Виноградський у 1887 р. Хемотрофні – живляться за
рахунок хемосинтезу, тобто енергію отримують при хімічних реакціях
(нітрифікуючі, залізо- і сірко-бактерії). Фототрофні – пурпурні і
зелені сіркобактерії. Використовують світлову енергію. 2. гетеротрофи – живляться готовими органічними речовинами. а)
Сапротрофи – (сапрофіти) живляться органічними рештками відмерлих
рослин і тварин, продуктами живлення людини. Викликають гниття і
бродіння (ферментацію органічних речовин) – бактерії молочно-кислого та
оцтово-кислого бродіння. Бактерії гниття. Гниття – це розщеплення
білків, жирів та інших азотовмісних сполук під дією гнильних бактерій з
виділенням сполук неприємного запаху. б) Симбіотичні бактерії –
азотфіксуючі бактерії (бульбочкові – мутуалізм) поглинають азот з
ґрунту і повітря, збагачують ґрунт сполуками азоту, що доступні бобовим
рослинам, які в свою чергу дають бактеріям поживні речовини. в) Паразити – живуть за рахунок інших організмів – хвороботворні (патогенні). Розмноження: 1.
Нестатеве розмноження поділом – амітоз, перед цим клітина збільшується
в розмірах, подвоюється молекула ДНК, подальше розходження їх в дочірні
клітини і ділиться навпіл через кожні 20-30 хвилин. 2. Статевий
процес – коньюгація, коли дві клітини обмінюються спадковою інформацією
(у вигляді фрагментів молекули ДНК) через цитоплазматичний місток або
пілі. Це явище підвищує спадкову мінливість і має ще одну назву –
генетична рекомбінація (кишкова паличка – Escherichia coli). 3.Спороутворення
– за несприятливих умов можуть утворюватись спори (всередині). Спори
вкриваються щільною оболонкою і вони здатні витримувати температуру.
Посушливий період та інші несприятливі умови. 4. Дуже рідко зустрічається брунькування. Рух: а) за рахунок джгутиків; б) за рахунок виділення слизу (реактивний рух); в) спірилам властиві хвилеподібні рухи, маятникові і поступальні рухи. Пристосування до несприятливих умов: 1
За несприятливих умов бактерія інцистується – тобто покривається
захисною товстою оболонкою – цистою. Цисти зберігають життєздатність
протягом багатьох років, здатні витримувати високі температури +250˚С
або низькі - 180˚С. 2. Багато бактерій при несприятливих умовах здатні стискатися. Втрачати воду і переходити в стан спокою (примітивний анабіоз). 3. Спороутворення. Поширення
бактерій: в ґрунті, в воді, в повітрі, живих і мертвих організмах, в
снігах полярних областей, гарячих джерелах. Атомні реактори. Винятком є
лише кратери діючих вулканів. Бактерії – аборигени нашої планети –
першопоселенці. 2. Кип’ятіння . 3. Підвищення тиску в автоклавах. 4. В
медицині, в сільському господарстві, харчовій промисловості при
дизенфікації використовують Сl2, I2, Br2, спирт, формалін, Н2О2, KMnO3
– марганцовка. 5. Методи боротьби з гнильними бактеріями:
сушіння грибів, плодів, м’яса, риби, замороження, маринування, засолка,
висока концентрація цукру (варення, компот). Ціанобактерії – синьозелені водорості: Мікроцистіс, носток, анабела, спіруліна. Пігменти:
хлорофіл, каротиноїди, фікоціанін, фікоеритрин. Оболонка складається з
муреїну, іноді целюлози, ослизнюється. В центрі є форосинтетичні
мембрани, газові вакуолі. Розмноження: поділом клітини, розпадом колоній, статевий процес, спори. „Цвітіння води” – задуха риби, отруєння води. Значення: для виготовлення паперу, картону, лаків, фарб, корм для худоби, добрива, корм для риб. Мікрофлора
ґрунту – в 1 га – сотні млн і міліарди особин. Кількість залежить від
типу ґрунтів (багато в чорноземах). Зустрічаються бактерії гниття,
нітрифікуючі, азотфіксуючі, сіркобактерії. Серед них є аероби і
анаероби. Найменше у підзолистих, цілинних ґрунтах. Мікрофлора – один з факторів, який сприяє утворенню ґрунту. Мікрофлора
повітря – залежить від пори року, географічної зони, характеру
рослинності (фітонциди), забруднення пилом. Бактерії піднімаються в
повітря з пилом, а осідаючи на землю гинуть від нестачі їжі або під
дією ультрафіолетових променів. Кожна пилинка є носієм бактерії. Їх
багато в закритих приміщеннях 1 мм3 – 300000. Повітря сільської
місцевості чистіше ніж міської. Практично відсутні бактерії в соснових
і кедрових лісах. Мікрофлора повітря менш численна ніж мікрофлора
ґрунту чи води. Повітряно-крапельним шляхом розповсюджується
скарлатина, дифтерія, ангіна, туберкульоз. Мікрофлора водойм:
основна маса мікробів потрапляє в воду з ґрунту. Найбільша кількість
бактерій у поверхневих шарах води, ближче до берега. Вода – джерело
інфекційних захворювань. Чиста вода в 1 мл – 100-200 бактерій,
забруднена 100-300 тис в 1 мл. З стічними водами в водойми потрапляють
патогенні мікроорганізми (холерний вібріон, дизентерійна паличка). Мікрофлора
організму людини: найбільше на відкритих частинах тіла (руки), ротова
порожнина 100-200 видів, в кишечнику (товстому).Вільні від бактерій:
мозок, серце, кров, м’язи, печінка, сечовий міхур, шлунок – має кислу
реакцію, тому бактерії гинуть. Значення бактерій: 1.
Сприяють процесам гниття і бродіння і тим самим виконують санітарну
роль на землі (бактерії гниття перетворюють органічні речовини на
перегній, а ґрунтові бактерії перегній на мінеральні солі. 2.Фіксують молекулярний азот, перетворюючи його у доступні для рослин форми. 3. Покращують родючість ґрунтів. 4 Беруть участь в утворенні нафти й сірководню, у лікувальних грязях, ґрунтах і морях. 5. Утворюють соду в ґрунтах. На рисових плантаціях переводять поживні речовини в форму, яка доступна кореням цієї культури. 6.
У галузях промисловості (отримання ацетону, етилового і бутилового
спиртів, оцтової кислоти, ферментів, гормонів, вітамінів, антибіотиків,
білково-вітамінних препаратів. 7. Для боротьби з комахами-шкідниками (бактерійні препарати). 8. Велике значення у кругообігу С, О2, N2, H2, P, S, Ca. 9.
Вдалося отримати штами кишкової палички та інших бактерій, здатних
синтезувати інсулін, інтерферон, соматотропін, кормового та харчового
білків. 10. Харчова промисловість: йогурт, сметана, кефір, сир, масло (молочно-кислі бактерії). 11.
Без бактерій неможливий процес сушіння листків тютюну, виготовлення
шовку, оброблення какао, кофе, квашення капусти, при дубінні шкіри. Негативне значення бактерій – хвороботворні (патогенні) бактерії. Вони
проникають в тканини рослин, тварин, людини і виділяють речовину, що
пригнічує сили організму та підсилює патогенну дію самих бактерій.
Деякі мікроби виділяють токсини, отруйні продукти життєдіяльності
(дифтерія, столбняк, холера). Збудники чуми, сибірської язви можуть
утворювати капсулу в організмі людини і тварини, яка забезпечує їм
протифагоцитарну дію (лейкоцити). Повітряно-крапельним шляхом
передається пневмонія, туберкульоз, дифтерія. Через їжу і воду –
черевний тиф, паратиф, дизентерія, холера. Через статеві зв’язки:
гонорея (трипер-гонококом), сифіліс (бліда спірохета). Бактеріози рослин: картоплі, томатів, капусти, огірка, бобові, плодові дерева (плямистість, зів’ялість, гниль, опіки). Методи боротьби з бактеріями: 1.
Пастеризація – нагрів до 65˚ на протязі 10-20 хв (знищення вегетативних
форм бактерій) – зберігання молока, вина, фруктових соків. |