План: Мітоз Підготовка до поділу клітин Фази мітозу Типи поділу і розмноження Висновок Список літератури Мітоз Здатність
до розподілу - найважливіша властивість кліток. Без розподілу неможливо
уявити собі збільшення числа одноклітинних істот, розвиток складного
багатоклітинного організму з однієї заплідненої яйцеклітини, поновлення
кліток, тканин і навіть органів, втрачених у процесі життєдіяльності
організму. Поділ кліток здійснюється поетапно. На кожнім етапі
поділу відбуваються визначені процеси. Вони приводять до подвоєння
генетичного матеріалу (синтезу ДНК) і його розподілу між дочірніми
клітками. Період життя клітки від одного поділу до наступного
називається клітинним циклом. Підготовка до поділу Еукаріотичні
організми, що складаються з кліток, що мають ядра, починають підготовку
до розподілу на визначеному етапі клітинного циклу, в інтерфазі. Саме
в період інтерфази в клітці відбувається процес біосинтезу білка,
подвоюються всі найважливіші структури клітки. Уздовж вихідної
хромосоми з наявних у клітці хімічних сполук синтезується її точна
копія, подвоюється молекула ДНК. Подвоєна хромосома складається з двох
половинок - хроматид. Кожна з хроматид містить одну молекулу ДНК. Інтерфаза в клітках рослин і тварин у середньому продовжується 10 - 20 ч. Потім настає процес розподілу клітки - мітоз. Під
час мітозу клітка проходить ряд послідовних фаз, у результаті яких
кожна дочірня клітка одержує такий же набір хромосом, який був у
материнській льотці. Мітоз (від греч. mitos- нитка), непрямий
розподіл, основний спосіб розподілу еукаріотних кліток. Біологічне
значення мітозу складається в строго однаковому розподілі
редуплікованих хромосом між дочірніми клітками, що забезпечує утворення
генетично рівноцінних кліток і зберігає наступність у ряді клітинних
поколінь. У 1874 И. Д. Чистяков описав ряд стадій (фаз) М. у спорах
плаунів, ще не ясно представляючи собі їхню послідовність. Детальні
дослідження з морфології М. уперше були виконані Е. Страсбургером на
рослинах (1876-79) і В. Флеммінгом на тварин (1882). Тривалість мітозу
в середньому 1-2 ч., різна для різних видів кліток. Процес залежить
також і від умов зовнішнього середовища (температури, світлового режиму
й інших показників). Фази мітозу У процесі мітозу умовно
виділяють декілька стадій, поступово і безупинно перехідний друг у
друга: профазу, прометафазу, метафазу, анафазу і телофазу. Тривалість
стадій мітозу різна і залежить від типу тканини, фізіологічного стану
організму, зовнішні факторів; найбільш тривалі перша й остання. У
профазі добре видні центріолі - утворення, що знаходяться в клітинному
центрі і грають ролі в розподілі дочірніх хромосом тварин. (Нагадаємо,
що у вищих рослин немає центріолей у клітинному центрі, що організує
розподіл хромосом.) Ми ж розглянемо мітоз на прикладі тваринної клітки,
оскільки присутність центріолей робить процес розподілу клітки більш
наочним. Центріолі поділяються і розходяться до різних полюсів клітки.
Від центріолів протягаються мікротрубочки, що утворять нитки веретена
розподілу, що регулює розбіжність хромосом до полюсів клітки, що
ділиться 
Найважливіші
ознаки профази - конденсація хромосом, розпад ядерець і початок
формування веретена розподілу, зниження активності транскрипції (до
кінця профази синтез РНК припиняється). Веретено розподілу утвориться
або за участю центріолів, утворити мітотичний апарат (у клітках тварин
і деяких нижчих рослин), або без них (у клітках вищих рослин і деяких
найпростіших). У водоростей, нижчих грибів і ряду найпростіших веретено
може формуватися усередині ядра (т.зв. закритий М.). Прометафаза
починається розпадом ядерної оболонки на фрагменти і безладні рухи
хромосом у центр. частини клітки, що відповідає зоні колишнього ядра.
При "закритому М." оболонка ядра зберігається протягом усього М.
Хромосоми спірализуються й у результаті цього коротшають і товщають, і
їх уже можна спостерігати у світловий мікроскоп. Ще краще вони видні на
наступній стадії мітозу - метафазі. У Метафазі завершується
формування веретена розподілу. Хромосоми перестають рухатися і
вибудовуються по екваторі веретена, утворити екваторіальну пластинку.
При цьому добре видно, що кожна хромосома, що складається з двох
хроматид, має перетяжку - центроміру (рис 2). Хромосоми своїми
центромірами прикріплюються до ниток веретена розподілу. Після
розподілу центроміри кожна хроматида стає самостійною дочірньою
хромосомою. Синтез білка знижений на 20-30% у порівнянні з інтерфазою.
На цій стадії М. клітки наиб. чуттєві до холоду, колхіцину, його
похідним і ін. агентам, вплив яких руйнує веретено поділу і приводить
до зупинення поділу кліток (До-мітоз). При низьких дозах агентів, що
ушкоджують, нормальний плин М. відновлюється через кілька годин після
їх впливу; більш високі дози приводять або до загибелі клітки, або до
її поліплоїдизації. 
Анафаза
- сама коротка стадія М. Характеризується поділом сестриних хроматид і
розбіжністю хромосом до протилежних полюсів клітки. Швидкість їхнього
руху в середньому 0,2-5 мкм/хв. У ряді випадків рух хромосом до полюсів
клітки супроводжується додатковою розбіжністю полюсів друг від друга. Тілофаза
триває з моменту припинення руху хромосом до закінчення процесів,
зв'язаних з реконструкцією дочірніх ядер (деспіралізація й активізація
хромосом, утворення ядерної оболонки, формування ядерець), з
руйнуванням веретена розподілу, поділом тіла материнської клітки на 2
дочірні й утворенням (у клітках тварин) залишкового тельця Флеммінга.
Вона починається після того, як дочірні хромосоми, що складаються з
однієї хроматиди, досягли полюсів клітки. На цій стадії хромосоми знову
деспіралізуются і здобувають такий же вид, який вони мали до початку
розподілу клітки в інтерфазі (довгі тонкі нитки). Навколо них виникає
ядерна оболонка, а в ядрі формується ядерце, у якому синтезуються
рибосоми. У процесі розподілу цитоплазми всі органоїди (мітохондрії,
комплекс Гольджи, рибосоми й ін.) розподіляються між дочірніми клітками
більш-менш рівномірно. По завершенні цитотомії клітки вступають в інтерфазу, до-раю починається G1- періодом наступного клітинного циклу. Типи розмноження і поділу Розмноження
апоміктне (апоміксис) - розмноження деяких цветкових рослин семенами,
развиваючогося з незаплідненої яйцеклітини. Апоміксис обумовлений
різними чи спрощеннями аномаліями гаметогенеза. При цьому майбутній
зародок може почати розвиток навіть з інших кліток, близьких до
яйцеклітини. У залежності від хромосомного набору вихідних кліток
можуть утворюватися як гаплоїдні, так і диплоїдні нащадки батьківської
рослини. Апоміксис широко зустрічається в розоцветних,
складноцвітних і в деяких інших сімействах квіткових рослин. Утворяться
при апоміктном розмноженні нові рослини генетично майже цілком
ідентичні материнському. Розмноження безстатеве - вегетативне
(частинами батьківської рослини) чи апоміктичне (через утворення насінь
з незапліднених яйцеклітин). Розмноження вегетативне -
розмноження вищих рослин окремими частинами батьківського організму
(виводкові бруньки, вуси, столони, корневищние втечі й ін.). При цьому
нові рослини, що утворяться, генетично цілком ідентичні батьківському. Розмноження
полове насінних рослин - розмноження семенами нормального (не
апомиктного) походження. Нові особи, що утворяться, мають генотипи,
відмінні від батьківських організмів. Розмноження полове
спорових рослин - розмноження спорами через утворення окремого
покоління гаметофитов. Гаметофіти утворить полові органи і гамети.
Злиття останніх приводить до появи зиготи, дающей початок новому
поколінню спорофита. Запліднення (злиття гамет) відбувається в
плаунів, хвощів, папоротей завдяки активному пересуванню гамет у
водяному середовищі, що можливо тільки при достатній зволоженості місць
виростання гаметофитов. Висновок У результаті мітозу з
однієї клітки виходять дві, кожна з який має характерно для даного виду
організму число і форму хромосом, а отже, постійна кількість ДНК. Біологічне
значення мітозу полягає в тім, що він забезпечує сталість числа
хромосом у всіх клітках організму. У процесі мітозу відбувається
розподіл ДНК хромосом материнської клітки строго нарівно між
виникаючими з її двома дочірніми клітками. У результаті мітозу всі
клітки тіла, крім полових, одержують ту саму генетичну інформацію. Такі
клітки називаються соматичними (від гречок. "сома" - тіло). Список літератури: 1. Біологічний енциклопедичний словник / Головний ред. М.С.Гиляров 2. Загальна біологія підручник для 10-11 класів / Під ред. ак. Д.К.Біляєва.
| 
