Тип хордові – високоорганізовані тварини.

 Загальна характеристика.

Об'єднує близько 50 тис. видів, з них на території СРСР зу­стрічається близько 3 тис., на Україні — 700 видів. До цього типу належать такі різноманітні за зовнішнім виглядом тварини, як ланцетник, риби, амфібії, плазуни, птахи, звірі. Розміри варіюють від )—2 см до 33 м, маса — від 15 мг до І50 т. Незважаючи на велику різноманітність, представники типу мають ряд істотних ознак:

1.  У них наявна хорда  (рис. 96) (з чим пов'язана назва типу), яка  відіграє роль внутрішнього скелета і  являє собою  пружний стержень із сильно вакуолізованих клітин, оточений сполучнотка­нинною оболонкою. У нижчих хордових хорда функціонує протя­гом усього життя; у вищих — лише під час ембріонального розвит­ку  (пізніше вона  заміщується  хребтом).  Розвиток внутрішнього опорного  скелета — важлива  прогресивна  ознака.  Завдяки  йому підвищилась  інтенсивність  руху  і  збільшилась  загальна  рухли­вість цих тварин.

2.  Центральна  нервова  система  представлена нервовою трубкою, яка розташована на спинному боці, що має порожнину— невроцель. У хребетних нервова трубка диференціюєть­ся на головний та спинний мозок. Кількість нервових клітин го­ловного мозку величезна і неодинакова у представників різних класів (у ссавців, наприклад, їх більше мільярда). Разом із ре­цепторами та нервами вони збирають, передають і переробляють інформацію про стан організму і навколишнього середовища, фор­мують і передають команди, за якими здійснюються реакції — від­повіді організму. Прогресивний розвиток головного мозку і здат­ність до утворення умовних рефлексів забезпечують можливість пристосування цих тварин до змін навколишнього середовища.

3. Передній відділ кишок — глотка має  зяброві  щілини. У  водних  хребетних  на  перегородках  між  зябровими  щілинами позвиваються  зябра.  У наземних  хребетних  вони  наявні лише  у зародків,  проте  швидко  заростають.  Специфічні  органи  повітря­ного дихання — легені — розвиваються як парні випини на черев­ному боці глотки.  Із  удосконаленням  органів дихання  пов'язане підвищення  рівня  окислювальних  процесів  та  загальної  енергії життєдіяльності.  У  нижчих  хордових  це досягається  за  рахунок збільшення  розмірів  глотки  і  кількості  зябрових  щілин.  У  риб внаслідок появи зябер різко зростає поверхня дотику капілярів із водою, що забезпечує швидке вилучення кисню з навколишнього середовища. Завдяки переходу до дихання атмосферним повітрям за допомогою легенів хордові заселили сушу.

4.  Центральний   орган  кровоносної   системи — серце розташоване на черевному боці тіла. Виникнення характерної для хордових замкненої кровоносної системи із пульсуючим органом — серцем — посилило активну регуляцію і стабільність внутрішнього середовища організму.

Ці ознаки прогресивної організації забезпечили хордовим ши­роке розселення в біосфері: вони населяють моря й океани, прісні водойми, сушу — від тропіків до високих широт Арктики та Ан­тарктиди, ґрунт, повітряне середовище.

Хордовим властиві ознаки, спільні з тваринами інших типів. Це вториннороті, двобічносиметричні тварини, для яких характер­на вторинна порожнина тіла — целом. У них спостерігається метамерне розташування деяких систем органів, особливо на ранніх стадіях зародкового розвитку.

Викопні рештки предків хордових не збереглися. На основі порівняльно-анатомічних та ембріологічних даних учені (зокрема, О. М. Сєверцов) вважають, що хордові могли виникнути від чер­воподібних повзаючих або риючих предків, у яких розвинулась хорда і спостерігалось пасивне живлення шляхом фільтрації во­ди. Перехід примітивних хордових до активного живлення сприяв дальшому розвитку органів руху, нервової системи та органів чут­тя, підвищенню обміну речовин. Саме ці особливості і характерні для вищих хордових — представників підтипу Хребетні.

Тип Хордові поділяють на 3 підтипи: 1) Личинковохордові, або "окривники; 2) Безчерепні; 3) Черепні, або Хребетні.