Спеціалісти ООН, учені-екологи відомих міжнародних і національних
природоохоронних організацій на підставі наукового аналізу матеріалів
про особистості й тенденції демографічного, соціально-економічного
розвитку суспільства й наслідків науково-технічної революції, даних про
стан і перспективи використання природних ресурсів, а також про стан і
динаміку забруднень геосфер і стан біосфери здобули дуже невтішні
висновки. Погіршення стану більшості екосистем біосфери, істотне
зменшення біопродуктивності й біорізноманітності, катастрофічне
виснаження ґрунтів і мінеральних ресурсів за небаченої забрудненості
поверхні Землі; гідросфери й атмосфери пов’язані з інтенсивним
зростанням чисельності населення планети та розвитком
науково-технічного прогресу протягом останніх 50 років. Саме
необхідність задоволення дедалі більших потреб людського суспільства
призвела до гігантського розширення масштабів господарської діяльності,
змін у пропорціях світового господарства, у виробничих потужностях,
техніці й технологіях, асортименті продукції, виробничому й особистому
споживанні. Моделі виробництва й споживання, що склалися в світі,
перестали відповідати умовам нормального співіснування людини й природи. До
розвитку глобальної екологічної й тісно пов’язаної з нею
соціально-економічної кризи, які сьогодні загрожують існуванню нашої
цивілізації, призвели, образно кажучи, два „вибухи” – демографічний,
тобто різке зростання чисельності населення за останнє століття, й
промислово-енергетичний, а також причинені ними катастрофічні
ресурсопоглинання й продукування відходів. За висновками експертів,
некероване зростання населення планети – головна причина розвитку
глобальної екологічної кризи, яка спричинила решту криз (виснаження
ресурсів, забруднення геосфер, негативні кліматичні зміни тощо). Одною
з екологічних проблем є зростання кількості міст-гігантів, що стали
найбільшими та найнебезпечнішими забруднювачами довкілля й згубниками
природи, її „раковими пухлинами”. Нерегульований приріст
населення, котрий призвів до розширення енерговиробництва, що
спричинило такі негативні наслідки, як: активне забруднення природи,
випадання кислотних дощів, утворення озонових „дір”, парникового ефекту. Вивчення
динаміки споживання людством мінеральних ресурсів показало, що десь,
через 200-250 років на Землі скінчаться запаси нафти, вугілля, горючих
сланців і торфу. В разі збереження сучасних промислових та
енергетичних технологій приблизно за цей самий період буде вичерпано до
2/3 запасів кисню в атмосфері планети за одночасного неухильного
зниження темпів його відтворення зеленими рослинами (внаслідок
деградації біосфери, зменшення площі лісів, біорізноманітності, біомаси
і біопродуктивності взагалі). Важливою екологічною проблемою є і
забруднення атмосфери різними хімічними викидами промислового
характеру, а також забруднення водойм. Однією з найгостріших
екологічних проблем людства в найближчі десятиліття залишається
необхідність демонтажу сотень блоків АЕС, які відпрацювали свій ресурс,
транспортування й безпечне поховання твердих і рідких радіоактивних
відходів. Вчені стверджують, що протягом найближчих 20-30 років
через техногенні зміни в навколишньому середовищі світ може втратити
більш як 1 млн видів рослин і тварин. Біологічна різноманітність – це
запорука стійкості, витривалості як окремих екосистем. Так і біосфери в
цілому. Ось чому зменшення біорізноманітності – це серйозна втрата
біосфери, одна з головних екологічних проблем сьогодення. Екологічною
проблемою є і спустелювання. За даними ООН, понад 900 млн чоловік
проживають у посушливих зонах нашої планети, землі яких потерпають від
спустелювання. Глобальні негативні біологічні й кліматичні зміни
(спустелювання, деградація ґрунтів, біосфери, зменшення
біорізноманітності, почастішання кислотниих дощів, розвиток лісовими
пожежами, утворенням і рухом ураганів, піщаних бур та інших стихійних і
техногенних катастрофічних явищ глобального масштабу. Дані
екологічного моніторингу стають ефективним інструментом охорони природи
лише в тому разі, якщо вони доступні широким масам населення завдяки
засобам масової інформації. Дані моніторингу мають допомагати в
пошуку шляхи оптимізації взаємин людини й природи. Станції стеження
розміщуються в екологічно чистих районах, спостереження за станом
довкілля можуть бути наземними й за допомогою літаків, гелікоптерів,
супутників, космічних кораблів, метеорологічних ракет. Сьогодні,
використовуються всі види екологічного моніторингу на всіх рівнях у
всьому світі. Міжнародне співробітництво помагає здійснювати глобальний
екологічний моніторинг, а його дані обробляються в спеціальних
міжнародних центрах і передаються для вивчення та ухвалення рішень у
спеціальні екологічні міжнародні організації при ООН, урядами
найбільших країн світу. З 1991 року в межах України виховується
програма системного екологічного моніторингу парникового ефекту й
збільшення розмірів озонових „дір” в атмосфері) відбуваються через
неконтрольовану, не узгоджену із законами життя й природи діяльність
людини. Екологічною проблемою є і загибель водних екосистем.
Величезна кількість отруйних речовин, що накопичуються навколо міст,
промислових центрів, виносяться поверхневими та ґрунтовими водами в
річку, а звідти в моря й океани. До них додаються забруднювачі. Що
переносяться вітром, нафтопродукти від аварій танкерів та від роботи
нафтопромислів. Останнім часом багато проблем у людства виникло
також у зв’язку з безжалісною експлуатацією земельних угідь. У всьому
світі швидкими темпами відбувається деградація й ерозія ґрунтів. Величезну
тривогу в світі викликає перезабруднення атмосфери шкідливими газами,
що призводить до збільшення площ озонових „дір” та активації розвитку
парникового ефекту. Перше явище спричинило зниження захисної дії
озонового шару від сонячного ультрафіолетового випромінювання. А
парниковий ефект приводить до потепління клімату, танення льодовиків,
підвищення рівня Світового океану, навіть деградації екосистем окремих
районів суші. Природа потребує розумного, раціонального використання
ресурсів. На сьогодні вже в усіх країнах усвідомлена необхідність
охорони біосфери в інтересах подальшого існування людства. Екологічний моніторинг. У
зв’язку зі збільшенням негативного впливу на довкілля всіх видів
людської діяльності останніми роками виникла потреба в організації
періодичних і безперервних довгострокових спостережень, в оцінках
становища в цілому. Контролюються екологічні умови як навколо окремих
об’єктів – забруднювачів, так і в межах районів, регіонів, континентів,
усієї планети. Склалася ціла система таких досліджень, спостережень і
операцій, яку назвали екологічними моніторингами. Основна мета
моніторингу – об’єктивна оцінка стану довкілля, його складових у межах
досліджувальних територій, аби залежно від цієї оцінки приймати
правильні рішення щодо охорони природи, раціонального використання їх
ресурсів. Найважливіше питання екологічного моніторингу: за чим спостерігати? як спостерігати? коли спостерігати? які головні екологічні параметри фіксувати? які висновки щодо поліпшення екологічної ситуації можна зробити? Сьогодні
під екологічним моніторингом розуміють систему спостережень, оцінки і
контролю стану довкілля для вироблення заходів на його захист,
раціональне використання природних ресурсів, передбачення критичних
екологічних ситуацій та запобігання їм прогнозування масштабів можливих
змін. Організація, нагромадження, обробка й поширення даних
моніторингу мають забезпечити необхідною інформацією для розв’язання
управлінческих задач на різних рівнях – від окремого об’єкта до
великого регіону чи всієї планети, бо всі три рівня пов’язані між
собою. На локальному рівні – це стеження за конкретними об’єктами,
їхнім ресурсом – та енергоспоживанням, складом та обсягами забруднень
довкілля, контроль за дотриманням законів про охорону природи. На
регіональному рівні (басейни великих річок, водосховищ, географічні або
екологічні райони чи регіони) – це виявлення шляхів міграції
забруднювальних речовин, з’ясування обсягів токсикантів, що мігрують,
головних джерел забруднення середовища в регіоні, вибір постійних
станцій екологічного контролю, визначення головних екологічних завдань,
складання регіональних планів охорони природи. На глобальному
рівні – це спостереження за станом озонового шару, розвитком
парникового ефекту, формуванням і випаданням кислотних дощів, станом
гідросфери планети
| 
