ПОДОРОЖНИК ВЕЛИКИЙ
(бабка, дорожник, напутник, попутник, порадник, порізник,
придорожник, семижильник, припутник, трипутник)
Plantago major

Багаторiчна трав'яниста рослина родини подорожникових. Стебло безлисте, тонкоборознисте, до 50 см заввишки. Листки яйцеподібнi або елiптичнi, цiлокраї, голi, звуженi в широкий черешок, з 3 - 9 повздовжнiми жилками, зiбранi прикореневою розеткою, черешки коротшi за пластинку. Квiтки дрiбнi, правильнi, двостатевi, сидячi, зiбранi на верхiвцi стебла циліндричним колосом; вiночок буруватий, з цилiндричним вiдгином. Цвiте у червнi - жовтнi. Плід - коробочка.
Росте на смiтниках, городах, бiля дорiг, на вологих трав'янистих мiсцях.
Для виготовлення галенових форм використовують листя i насiння. Листя заготовляють пiд час цвiтiння, а зі свiжого отримують сік.
Листях мiстить глiкозид - аукубiн; флавоноїди (гомоплантагiнiн, плантагiнiн), гiркi i дубильнi речовини; слиз, органiчнi кислоти, вiтамiни, холiн, аденiн, сапонiни, алкалоїди. У насiннi є слиз, жирна олiя, аукубiн, стероїднi сапонiни, вуглеводи.
Подорожник не просто рівно душний попутник, а "друг мандрівника". Натерши ноги, поранився або попікся - варто прикласти до хворого місця чистий молодий листок подорожника, як біль вщухне, рана швидко загоїться. В народі його називають порадником, чиряковою травою.
Російська легенда розповідає, що одного разу коли змії грілися на сонці, насолоджуючись теплом, одну із них переїхала повозка. Тоді ж інша змія принесла циліндричний листочок подорожника і накрила ним змію вона ожила. Так людина дізналася про лікувальні властивості подорожника.
Галеновi препарати мають протизапальну, знеболюючу, кровоспинну, ранозагоювальну, антимiкробну, секретолiтичну, гiпотензивну та протиалергiчну дiю. Вiдвар листя призначають при бронхiтах, коклюшi, пневмонiї для підсилення i видiлення секрету бронхiальних залоз. При гастритах iз зниженою кислотнiстю вiдвар подорожника пiдвищує секрецiю шлункового соку багатого хлористоводневою кислотою. Використовують при виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, запальних процесах легень, сечового мiхура, при раку шлунка, селезiнки i легень, злоякiсних виразках шкiри та слоновостi, зобі. Свiже листя прикладають до фурункулiв, порiзiв, наривiв. Соком лiкують дерматити. Відваром листя промивають рани i виразки.
При простудах використовують сироп, зварений із рiвних частин соку подорожника i меду. Приймати по 1 ст ложцi 4 рази на день.
Внутрiшньо - вiдвар листя подорожнику (1:20) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день за 15 хв до їди.
Зовнiшньо - компреси із соку служать для лiкування злоякiсних пухлин шкiри. Настiй листя подорожника (1:4) - для полоскання, обмивання, примочок, компресiв. Використовують також мазь (10 г порошку листя на 90 г вазелiну або внутрішнього свинячого жиру) для лiкування гноячкових захворювань шкiри.

ПОЛИН ГІРКИЙ
(білобиль, вiничч'я, деревко боже, полин білий, полиниць)
Artemisia absinthium

Багаторiчна трав'яниста срiблясто-сiра рослина родини айстрових. Стебло прямостояче, до 150 см заввишки, у верхнiй частинi розгалужене. Листки черговi, зверху бiлувато-шовковистi, нижнi - довгочерешковi, трикутно-серцевиднi. Квiтки жовтi, рiзнорiднi, в кулястих пониклих кошиках, зiбраних гронами у волотисте суцвiття. Крайовi квiтки жiночi, iншi - двостатевi. Цвiте у липнi - вереснi. Плід - сiм'янка.
Росте на полях i пустирях, бiля дорiг i жител.
Для виготовлення лiкарських форм збирають траву i листя полину. Листя - до цвiтiння, Траву - на початку цвiтiня.
Лiкувальнi властивостi полину вiдомi давно. Римляни вважали, що полин охороняє мандрiвника вiд втоми (варто лише прив'язати пучечок цiєї рослини до ноги, як втома минає). Гiркий смак полину пояснюється тим, що рослина всмоктала в себе всю гiркоту людських страждань i зневiр, тому й вилiковує хворих, дає їм духовну втiху.
Iснує легенда, що в степу ночували половцi. На чолi їх орд стояли два брати - хан Сирчан i хан Отрок. Зазнавши поразки вiд Володимира Мономаха, один iз ханiв пiшов у глиб степiв, а другий став владарювати на Кавказi. Пiсля смертi Володимира Мономаха старший брат почав кликати Отрока, щоб той повернувся. Але ображений хан не хотів про це й слухати. Тодi Сирчан послав до нього гінця, з пучком сухого полину, аромат якого мав нагудавати братові про степи. Так i сталося: гордий хан, вдихнувши запах сухого полину, не змiг устояти перед могутнім покликом батькiвщини i повернувся додому.
Рослина мiстить ефiрну олiю, флавоноїди, дубильнi речовини, лiгнани, органiчнi кислоти, каротин, пiридоксин, кислоту аскорбiнову, мiкро- та макроелементи. До складу ефiрної олiї входять сексквiтерпеновi спирти (абсинтин, анабсинтин), лактони, вуглеводи, кетон, туйон.
Ефiрнi олiї проявляють сильну антимiкробну i протипаразитарну активнiсть. Для бiльш тривалого збереження м'яса та продуктiв рекомендується обгортати їх травою полину.
Гiркоти, полину збуджують апетит (подразнюють смаковi рецептори ротової порожнини: iмпульси надходять у центр голоду центральної нервової системi, збуджують його, вiдповiдь надходить у шлунок, i настає стимуляцiя залоз шлунка, що посилює секрецiю i пiдвищує апетит).
Препарати полину застосовують всередину при зниженнi апетиту, захворюваннях печiнки, холециститах, анемiї, диспепсiї, золотусi, хворобах селезiнки, запальних процесах у нирках i сечовому мiхурi, при безсоннi, алкоголiзмi. При мiсцевому застосуваннi у вигляді примочок, компресiв проявляє знеболюючу, антисептичну, протизапальну дiю.
Внутрiшньо - екстракт полину вживають по 15 крапель за 15 хв до їди; настоянку полину на 70% розчинi спирту-по 15 крапель за 15 хв до їди; настiй трави (1:20) - по 2 ст ложки за 20 хв до їди.
Зовнiшньо - настiй (1:30) служить для полоскання ротової порожнини.
Препарати полину не рекомендують вживати вагiтним жiнкам, в зв'язку з тим, що підвищує скоротливу активність матки і може призвести до аборту.