Процес виділення як складова частина обміну речовин – один з
головних у збереженні гомеостазу. Він забезпечує звільнення організму
від непотрібних і шкідливих продуктів обміну, а також від чужорідних та
отруйних речовин (алкоголь, наркотики, ліки), що надійшли ззовні. Органами виділення є: нирки, легені, шкіра, слинні залози, шлунково-кишковий тракт, печінка, підшлункова залоза. В процесі життєдіяльності організму в тканинах здійснюється розпад білків, жирів, вуглеводів з виділенням енергії. Кінцеві
продукти обміну (продукти дисиміляції) з тканин переходять в кров,
кров’ю приносяться до органів виділення і через них виводяться з
організмі. Більша частина продуктів розпаду виділяється через систему сечовивідних органів: - Через легені виводяться леткі сполуки СО2, ефір (після наркозу), хлороформ, ацетон, а також пари води. - Потові залози виділяють зайву воду, мінеральні солі, солі важких металів, сечовину, азот, аміак, молочну кислоту. - Слинні залози – можуть виводити лікарські речовини (аспірин), а також сполуки ртуті, вісмуту, брому, йоду, сечовину. -
Шлункові та кишкові залози виділяють у просвіт шлунка та кишечнику
алкоголь розчинений у крові, продукти обміну білків, воду та зайві
мінеральні солі, а також сполуки заліза, ртуті, срібла, брому, хінін,
сульфаніламіди. - В печінці знешкоджуються різні отрути,
надлишки гормонів, продукти обміну гемоглобіну та білків. Вона виводить
креатинін, холестерин, жовчні пігменти. Будова та функції органів сечовидільної системи: нирок, сечоводів сечового міхура, сечовидільного каналі. Нирки
(nephreos), - парні органи (права і ліва) бобоподібної форми,
розташовані з обох боків хребта в поперековій ділянці черевної
порожнини (Довжина – 10-12 см, ширина – 5-6 см, маса 120-200 г). Зовні
нирки вкриті щільною сполучною оболонкою – жировою капсулою, яка міцно
тримає їх у певному анатомічному положенні (при різкому схудненні –
блукаюча нирка). На внутрішній увігнутій поверхні розташовуються ворота
нирки, через які проходять: входять артерія та нерви, а виходять вена,
лімфатичні судини, сечовід. На розрізі нирки видно два шари: 1.зовнішній – корковий (темніший). 2.внутрішній
– мозковий, утворений нирковими пірамідами (по 10-15 у кожній нирці).
Верхівки пірамід (збирні трубки) закруглені у вигляді сосочків, що
відкриваються у 3.ниркову миску – порожнину. Ниркова миска переходить у сечовід. Структурною та функціональною одиницею нирки є нефрон (кожна нирка – 1 млн). Нефрони
– складні мікроскопічні утвори, які починаються двостінною капсулою
(Шумлянського-Боумена), всередині якої знаходиться клубочок капілярів
(мальпігіїв клубочок). Між шарами капсули знаходиться порожнина, яка
переходить у звивистий (первинний) сечовий каналець. Він доходить до
межі кіркового і мозкового шарів нирки. На межі каналець звужується,
спрямляється і в мозковому шарі утворює петлю Генне, яка повертається в
кірковий шар нирки. Тут він знову стає звивистий (вторинний) і
відкривається у збирну трубочку. Збирні трубки, зливаючись, утворюють
загальні вивідні протоки, які проходять через мозковий шар нирки до
верхівок сосочків, що виступають в порожнину миски. Стінки канальця, так само як і кожна з двох стінок капсули, утворені одним шаром епітеліальних клітин. На
відміну від фільтрації реабсорбція протікає за рахунок активної
діяльності клітин канальцевого епітелію з витратами енергії та
поглинанням О2. В результаті утворюється вторинна сеча (1,5 л). До її
складу входить: сечовина, сечова кислота, аміак, сульфати, фосфати Na+,
K+,CL-. Відсутні (при нормальній роботі нирок): білки, цукор. Нирки
здійснюють свою роботу постійно. Тому і використовують багато кисню,
поживних речовин, що свідчить про великі енергетичні затрати під час
утворення сечі. Регуляція процесу сечоутворення: в усіх відділах
нефрона є спеціальні рецептори, які контролюють вміст води, NaCL та
різних речовин у крові. - при підвищенні NaCL у крові (солона
їжа) нирки утворюють більше первинної сечі з сіллю. Сіль затримує воду
у канальцях нефрону, утворюється більше вторинної сечі, бо з нею має
вийти зайва сіль; - при зневодненні організму: в крові
підвищується концентрація солі, рецептори судин надсилають у
гіпоталамус імпульси. З нього до гіпофіза та наднирникових залоз
надходить сигнал про збільшення утвореного гормону. (вазопресин –
антидіуретичний...). Гормон збільшує реабсорбцію води в канальцях
нефрона, сечі менше і вона більш концентрована. - Надлишок води
в організмі: гіпофіз виділяє менше гормону, реабсорбція зменшується і
зайва вода виходить з сечею. Отже, процес сечоутворення регулюється
нервовою системою і гуморальними чинниками. Регуляція сечовиділення Виділення
сечі здійснюється рефлекторно. Сеча потрапляє у сечовий міхур, стінки
його розтягуються і подразнюються рецептори слизової оболонки. По
доцентрових нервах від рецепторів імпульси ідуть у крижові відділи
спинного мозку, де міститься безумовно-рефлекторний центр
сечовипускання. Сечовипускання у людини відбувається довільно, це
пов’язано з впливом нейронів кори великого мозку. Вони гальмують або
активізують центри спинного мозку. У дітей довільне сечовипускання
встановлюється до 2-3 років життя. Нормальна частота сечовипускання –
4-6 разів на добу. Профілактика захворювань сечовидільної системи. Захворювання – нефрит – запалення різних елементів нирки: - цистит – запалення слизової оболонки сечового міхура; - уретрит – запалення сечівника; - ниркокам’яна хвороба; - енурез – нічне нетримання сечі; - уремія – отруєння організму аміаком і сечовиною (при припиненні роботи нирок). Причини
захворювань: низхідна інфекція, висхідна інфекція, загальне
переохолодження організму, застуди, отруйні речовини, лікарські
препарати. Щоб запобігти захворюванням органів сечовиділення, слід дотримуватись певних вимог: - раціональне і збалансоване харчування; - загартування, але без переохолодження; - своєчасне лікування зубів і ангін, тонзилітів; - обережне звертання з ліками, отрутами; - дотримання особистої гігієни, статевої гігієни; - не вживати спиртні напої; - не перевтомлюватися; - правильний режим праці, відпочинку, сну Ниркова артерія, зайшовши в нирку, ділиться на велику кількість гілочок... Тонка
судина, яка має назву приносної артерії, заходить у втиснуту частину
капсули, утворюючи там клубочок капілярів. Капіляри збираються у
судину, що виходить з капсули, - виносну артерію. Остання підходить до
звивистого канальця і знову розпадається на капіляри, які його
обплітають. Ці капіляри збираються у вени, які, зливаючись, утворюють
ниркову вену і виносять кров з нирки. Функції нирок: - беруть участь у підтриманні постійності об’єму рідин тіла, їхнього осмотичного тиску та їхнього складу; - регуляції кислотно-лужної рівноваги; - виділення продуктів азотного обміну і чужорідних речовин; - метаболізмі вуглеводів і білків; - кровотворенні (утворюються еритроцити, оскільки виділяють речовину, яка стимулює кістковий мозок за нестачі О2; - викидають у кров гормон ренін (при порушенні кровопостачання нирок), який підвищує артеріальний тиск; - виробляють фермент, здатний запобігати розвиткові тромбу або розчиняти. Сечовід
– починається в нирковій мисці, а закінчується впадінням у сечовий
міхур. Довжина 30-35 см, ширина 5-6 мм. Стінка його складається з 3
оболонок: Внутрішньої – слизової з рецепторами, Середньої – м’язова, Зовнішньої – сполучнотканинної. Його функція полягає у відведенні сечі (перистальтичними хвилями) з нирки у сечовий міхур. Сечовий
міхур – порожнистий м’язовий орган, який виконує функцію резервуара для
сечі і бере участь у періодичному виведенні її з організму (акт
сечовипускання) Форма та розміри сечового міхура змінюються у міру його
наповнення сечею. Місткість його в дорослої людини 250-500 мл. Стінка
міхура має оболонки: внутрішня –слизова з великою кількістю складок (для розтягування), середня – товста м’язова, зовнішня – сполучнотканинна. Вихід з сечового міхура у сечівник закритий коловим м’язом – сфінктером, завдяки чому сеча вільно не витікає назовні. Сечівник
(уретра) – непарний трубчастий орган, який відкривається невеличким
отвором у ділянці зовнішніх статевих органів (жіночий – 3-4 см,
чоловічий – 18-20 см у вигляді букви S). По ньому сеча під час
сечовипускання виділяється з сечового міхура назовні. Утворення сечі, регуляція сечоутворення і сечовиділення. Сеча (urina) утворюється в нирках з крові, якою нирки дуже добре постачаються (за добу 1500-1800 л. крові). В
основі сечоутворення лежать два процеси: фільтрація і реабсорбція.
Фільтрація відбувається в капсулах. Діаметр приносної артерії більший,
ніж виносної, тому тиск крові в капілярах клубочка досить високий
(70-80 мм.рт.ст.). Завдяки такому високому тискові плазма крові разом з
розчиненими в ній неорганічними та органічними речовинами
проштовхується крізь тонку стінку капіляра та внутрішню стінку капсули
(без затрат енергії). При цьому профільтровуються всі речовини з
відносно малим діаметром молекули. Форменні елементи крові, білки та
жири залишаються в капілярах. Внаслідок фільтрації утворюється первинна
сеча (150-180 л), до складу якої входить: вода, сечовина, сечова
кислота, іони неорганічних речовин, глюкоза, амінокислоти, вітаміни. Первинна
сеча надходить в канальці. В міру її проходження по канальцях
відбувається реабсорбція (всмоктування) в кров більшої частини води і
ряду речовин глюкози, амінокислот, вітамінів, іонів Na, K, Ca, CL..
|