Корінь – осьовий підземний орган з необмеженим ростом, що виникає в результаті переходу на сушу. Значення коренів: - Закріплюють рослину в ґрунті. - Поглинають і транспортують воду і розчинені в ній поживні речовини. - Вегетативне розмноження. - Первинний синтез органічних речовин. - Виділення в ґрунт продуктів обміну речовин. Види коренів: - Головний корінь утворюється з зародкового корінця. - Бічні корені відходять від головного. - Додаткові корені формуються на стеблах і листках. Типи кореневих систем (сукупність всіх коренів рослини): - Стрижнева, добре виражений головний корінь (у дводольних). - Мичкувата – головний корінь недорозвинутий, або рано відмирає, основна маса коренів цієї системи складається з додаткових. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОН КОРЕНЯ, ОСОБЛИВОСТІ ЇХ БУДОВИ ТА ФУНКЦІЙ. 1.Кореневий
чохлик, клітини чохлика виконують захисну функцію, вони пошкоджуються,
відмирають, злущуються і на їх місці утворюються нові клітини. 2.Зона поділу – довжина 2-3 см, їх клітини активно діляться (твірна тканина). 3.Зона
росту (розтягування) – клітини ростуть, збільшуються в довжину і стають
циліндричними, в них з’являються великі вакуолі. Сукупний ріст цієї
зони створює силу, завдяки якій корінь заглиблюється в ґрунт. Довжина
декілька міліметрів. 4.Зона всмоктування (вона характеризується
наявністю кореневих волосків. Кореневий волосок – це видозмінений
одноклітинний виріст з шкіри, кореня. Має оболонку, цитоплазму, ядро,
лейкопласти, вакуолі з клітинним соком. Кореневі волоски живуть 10-20
днів. У сухому ґрунті кореневі волоски розвиваються інтенсивніше ніж у
вологому. У водяних рослин кореневих волосків не буває. У деяких рослин
роль кореневих волосків виконує грибниця гриба з яким вони вступають в
симбіоз. 5.Провідна зона – це зона бічних коренів, у цій зоні створюються провідні судини і бічні корені. Видозміни коренів – пристосування виконувати додаткові функції. 1.Коренеплоди – відкладання поживних речовин (буряк, морква). 2.Кореневі бульби – відкладання поживних речовин в бічних коренях (жоржина). 3.Повітряні – вбирають воду з повітря (орхідеї). 4.Дихальні – забезпечують дихання у болотних рослин (мангрові). 5.Ходульні – утримують рослину (кукурудза, баньян). 6.Корені присоски – у паразитичних рослин (повитиця). 7.Корені причіпки – закріплюють рослину (плющ). 8.Симбіотичні – з грибами – мікориза; з бактеріями – бактеріориза. Поглинання коренем води і розчинених в ній мінеральних речовин. Кореневі
волоски вбирають з ґрунту воду і розчинені в ній мінеральні речовини і
по судинам вони рухаються у центральному циліндрі. Судини коренів в
надземній частині рослини стають судинами стебла. Місце переходу кореня
в стебло потовщене і називається кореневою шийкою. Висхідний рух
води пояснюється кореневим тиском і випаровуванням (транспірацією) води
листками. Через кореневі волоски виділяються органічні кислоти (оцтова
і молочна). Корені виділяють також ферменти і вітаміни, які беруть
участь в перетворенні поживних речовин, за участю мікрофлори у
доступній для рослин формі. Для нормального розвитку рослин корені
повинні приносити з ґрунту Н2О і мінеральні солі, які містять в певних
кількостях макроелементи (Р, N, Fe, S, Ca, Mn) і мікроелементи (Cu, Zn,
Mn). Всі елементи важливі для рослини, оскільки входять до складу
органічних і мінеральних сполук, ще беруть участь у У
промисловому рослинництві використовують метод водних культур –
гідропоніку. Рослини вирощують в посудині, що заповнена гравієм,
керамзітом, скляними кульками, які кілька разів на добу зволожують
поживними речовинами. За допомогою методу водних культур можна визначити потребу рослин у хімічних елементах, а також дію на них різних видів добрив. Аеропоніка
– повітряна культура, коріння знаходиться в повітрі і обприскується
розчином, який має повний набір необхідних елементів живлення. У
процесах життєдіяльності та формуванні тканин і органів. При надлишку
або недостачі мінеральних елементів відбувається порушення процесів
життєдіяльності. Мінеральні солі, що містять мікро- і макроелементи
утворюють в ґрунті після розпаду органічних речовин розчинення
мінералів. Корінь росте верхівкою заглиблюючись у нижні шари ґрунту.
При пошкодженні кінчика головного кореня починається посилений ріст
його бічних відгалужень. Цю властивість корені використовують при
вирощуванні розсади культурних рослин з стрижневим коренем. У
молодих рослин відщипують кінчик головного кореня, що припиняє його
ріст у довжину і спричиняє посилений ріст, бічних і додаткових коренів
у найродючішому шарі ґрунту. Після відщипування головного кореня
розсаду висаджують на постійне місце зростання за допомогою кілочка
(пікетки). Звідси й назва цього процесу – пікерування. Ґрунт –
материнська порода змінена сполучною дією клімату, рослинних і
тваринних організмів та діяльністю людини, що стала придатною для
вирощування рослин та формування врожаїв. З ґрунту рослини отримують
воду та мінеральні речовини. Основною характеристикою ґрунту є
родючість – здатність задовольняти потреби рослин в елементах живлення,
води, повітря, тепла, для нормальної життєдіяльності їх і для
вирощування врожаю. Родючість залежить від структури ґрунту і запасів
гумусу. Елементарні часточки ґрунту звичайно бувають склеєні в
грудочки різної форми і розмірів. До складу ґрунту входить: камінь,
пісок, пил та глина, вони зумовлюють структуру ґрунту. Структурні
ґрунти добре вбирають і зберігають вологу, містять більше повітря. У
формуванні структури ґрунту беруть участь ґрунтові тварини: кільчасті
черви, личинки комах, мокриці. Мікрофлора ґрунту розкладає органічні залишки до більш простих речовин. Гумус
– складний комплекс органічних речовин, що утворюється в ґрунті при
розкладанні решток рослинних і тваринних організмів (перегній). Для
кожного типу ґрунту характерний певний склад гумусу. Чим більше
гумусу в ґрунті, тим він родючіший. Найбільш родючими є багаті на гумус
чорноземи і темні лучні ґрунти. Підзолисті, глинисті і піщані ґрунти не
мають грудочкової структури. Вони бідні на гумус і менш родючі. Найсприятливіший
водно-повітряний режим підтримується в структурних ґрунтах, де вода і
повітря знаходяться одночасно і не заважають один одному. Вода – в структурних грудочках, а повітря в порах між ними. Щорічно
рослини забирають з ґрунту велику кількість поживних речовин, запас
яких поповнюється органічними рештками відмерлих рослин і тварин. На
культурних ґрунтах повернення запасів поживних речовин недостатнє.
Нестачу поживних речовин у ґрунті компенсують внесенням добрив, як
органічних (гній, пташиний послід, торф, сечовина), так і мінеральних
(азотні, фосфорні, калійні). При цьому враховують норми і час внесення
добрив, їхню розчинність, потребу в них рослин, тип ґрунтів. Для
отримання великих врожаїв сільськогосподарських культур одних добрив
недостатньо, тому проводять відновний обробіток ґрунту: розпушування та
поливання. Розпушування ґрунту – агротехнічний захід, який
сприяє кращому збагаченню коренів рослин киснем, збереженню вологи в
ґрунті. В результаті розпушення та підгортання ґрунту, в багатьох
рослин інтенсивно утворюються бічні та додаткові корені. Поливання забезпечує розчинення поживних речовин, необхідних рослині. Залежно від субстрату, на якому вирощуються рослини, розрізняють водні, піщані та ґрунтові культури. Водна
культура – вирощування рослин на водних поживних сумішах. Вперше цей
спосіб застосував ще у 1699 р. англійський вчений Вудворд, але
використовували – у ХІХ ст. Поживна суміш повинна мати у своєму складі
всі елементи, необхідні для живлення рослин (реакція РН ≈ 5,5).
Необхідно проводити аерацію поживних розчинів для збагачення їх киснем
і виділенням СО2. Періодично поновлювати поживні речовини.
| 
