Ряд Твердокрилі, або Жуки. Це найчисленніший ряд комах в Україні, їх нараховується близько 6000 видів. Сама назва «твер­докрилі» свідчить про те, що перша пара крил у них перетвори­лася на тверді надкрила. Вони не беруть участі у польоті, в той час як для цього служить друга пара перетинчастих крил. Ротовий апарат у жуків типово гризучий. Серед них є хижі, рослино- і багатої дні.

Особливо корисними є більшість турунів і серед них найбіль­ший— ту рун кримський, занесений у Червону книгу України. Не можна не захопитися красою цього жука, який в основному зустрічається в лісах і садах Криму. Синьо-фіолето­вий колір його надкрил, багата та різноманітна за фактурою їхня поверхня — все в ньому вражає.

Дуже гарні і корисні жуки-красотіли. Тримаються вони на деревах, де полюють за гусінню соснового шовкопряда та іншими гусеницями, яких не поїдає більшість птахів. Учепившись у гусінь, жуки падають з нею на землю, де і поїдають її. Ці гарні олені живуть у лісі, де ростуть дуби. Влітку ввечері вони літають біля верхівок дерев. Удень часто сидять на стовбурах дерев, з яких витікає сік. Дуже люблять жуки ласувати цим соком, часом по­чинають битися за місце, де соку більше. Яйця вони відкладають у порохняві пеньки, дупла. Личинки, що виходять з яєць, живлять­ся деревною трухою і ростуть. Жуки-олені є окрасою нашої при­роди, їх треба берегти.

Великий інтерес у дітей викликають хрущі. В Україні най­більш поширені хрущ мармуровий, хрущ травневий, західний, черв­невий. Усі вони великі, гарні, особливо хрущ мармуровий. Увагу дітей слід привернути до гарного рудувато-бурого забарвлення з білими плямками, які утворюють мармуровий малюнок. Усі хрущі мають спільні риси у способі життя. Дорослі жуки живляться лис­тям берези, клена та іншими деревами. Життя їх триває 2-3 міся­ці. Яйця жуки відкладають у землю. Личинки хруща розвиваються також у землі протягом трьох років. Живляться вони у грунті ко­рінням молодих дерев, чим і завдають значної шкоди лісам.

Про хруща травневого можна розповісти дітям, так:

«Його називають травневим тому, що найчастіше він зустрічає­ться в травні, ввечері, біля беріз, кленів та інших дерев. Жуки гар­ні, рудуваті, з широкими вусиками. Зимують вони в землі, а на­весні, коли пригріває сонечко і на деревах з'являється листя, жу­ки вилітають і починають його об'їдати. Якщо травневих хрущів багато, вони можуть завдати великої шкоди деревам, особливо березам, дубам, кленам, осикам, тополям. Шкодять лісу, особливо садам і городам, їх личинки. Вони великі, товсті, жовтувато-білі, з жовто-коринчевою головою. Три роки вони живуть у землі і підгризають корінці дерев, багатьох рослин. Тільки на четвертий рік личинки перетворюються на лялечки. Проте ліс і сад мають і наших добрих друзів. Вночі хрущів ловлять сови, летючі миші, вдень – граки, шпаки. Личинками травневих хрущів живляться кроти. Ось тому треба бережно ставитися до цих помічників людини у боротьбі з шкідниками лісу і саду”.

Зацікавить дітей п'явиця червоногруда — гарний жук з синім блискучим тілом і червоною передньою спинкою. Личинка жука зовні схожа на маленьку п'явку. Зустріти їх можна і на дикорослях рослинах, і на листях злаків — ячменю, вівса, пшениці, яким вони шкодять.

Здійснюючи прогулянки в ліс, неважко показати дітям жуків-короїдів та їхні пошкодження. Особливо поширені короїди-типографи, стенографи. Сам жук маленький, з масивною головою. Розглядаючи дерево, пошкоджене короїдом, можна знайти вхідний отвір, куди забираються самки короїдів. Вони роблять у корі великі маточні ходи, в стінках яких відкла­дають яйця. Личинки, що виходять, прогризають личинкові ходи, в кінці яких перетворюються на лялечок. Короїди найчастіше трап­ляються на ослаблених деревах. Жуками і їх личинками живлять­ся дятли, синиці, повзики.

Трапляються у лісі жуки-вусачі. Розглядаючи з дітьми вусача, слід пов'язати назву з дуже довгими вусами, спрямованими в сто­рони і поверх тіла назад. Вусачі відкладають яйця у кору дерев. Личинки вгризаються в кору, а потім у деревину, де прокладають ходи. Жуки, що вийшли з лялечки, дуже часто відвідують квітки, виїдаючи тичинки і маточки. Деякі живляться листям, молодою корою, соком, що витікає з дерев. З наших вусачів найбільшим е дубовий вусач — окраса нашої природи. Дуже рідкісні і гарні вусачі — альпійський і мускусний внесені до Чер­воної книги України і повинні охоронятися.

Ряд Сітчастокрилі. До цього ряду належать комахи з двома парами сітчастих крил. Звідси і походить їх назва. Ротовий апарат у них гризучого типу. І дорослі комахи, і їх личинки — хижаки.

До цікавих представників сітчастокрилих належить мурашиний лев. Зустрічаються ці комахи найчастіше на піщаних ділянках. Дорослий мурашиний лев за зовнішнім виглядом схожий на ба­бок, від яких його легко відрізнити за більш довгими булавовид­ними вусиками. Вдень комахи сидять на різних трав'янистих рос­линах і, якщо їх сполохнути, вони неохоче злітають, повільно пе­релітаючи на інше місце. Свою назву вони одержали завдяки своє­рідному способу життя хижої личинки. Живуть личинки в сухому піску, вириваючи в ньому лійкоподібну ямку, на дно якої вони за­риваються, висуваючи лише щелепи. Маленькі комахи, пробігаючи по краях ямки, що осипається, скочуються в неї і стають здобиччю лева.

На півдні України, в Криму, зустрічаються родичі мурашиних левів — аскалафи. Зовні вони схожі на метеликів. Крила строкаті, з яскравими жовтими, білими, темними плямами. На відміну від метеликів, вусики у них такої самої довжини, як і тіло. Личинки підстерігають здобич, сидячи під камінням і хапаючи її міцними щелепами. Аскалаф внесений до Червоної книги України і підля­гає охорону.

Ряд Лускокрилі, або Метелики. З усіх комах метелики викли­кають найбільше захоплення. В давньому Римі існувала легенда, що метелики походять від квіток, які відірвалися від рослин.

Найбільш відмінна особливість метеликів у тому, що крила у них покриті лусочками, які мають вигляд списів, черепички і надають крилам метеликів своєрідного забарвлення. Ротовий апа­рат у метеликів має вигляд згорнутого спіралькою сисного хобот­ка. Під час висмоктування нектару хоботок розпрямляється. Роз­виток у їх відбувається з повним перетворенням. З яйця виходить зовсім не схожа на дорослу комаху червоподібна личинка, яка називається гусінню. Доросла гусінь перетворюється в малорухливу лялечку. Лялечки часто містяться всередині коконів різної форми. Гусінь більшості метеликів живиться різними частинками рослин, їсть шерсть, віск. Метелики відкладають яйця там, де живляться їх личинки. Дорослі метелики живляться переважно нектаром. Якщо на майданчику дошкільного закладу багато квітучих рослин протягом усього літа — це передумова проведення цікавих спосте­режень за метеликами.

Уже в травні можна зустріти гарного метелика-адмірала (ад­мирала). У адмірала на передніх оксамитово-чорних крилах наче накладено яскраво-червону смужку, а на задніх — таку ж обля­мівку з чорними цяточками. Мабуть, за таке урочисте вбрання і назвали цього метелика адміралом. Пурхаючи по квітках, сідаю­чи на них, метелик не тільки п'є солодкий нектар, але й на своїх ніжках переносить пилок з однієї квітки на іншу, що дуже корисно для рослин. Влітку він відкладає яйця на будяки, кропиву. На них і вигодовується гусінь цього метелика. Якщо ви захочете побачити цих гарних метеликів у себе в садку, саджайте побільше квітів і метелики прилетять, щоб порадувати вас своєю красою».

Найбільш знайомий усім шкідник городу білан капустяний — досить великий метелик з білими крилами і чорними верхівковими плямами на передніх крилах. Метелик відкладає жовтуваті яйця на нижній поверхні листків капусти і гусінь, що виходить з них, починає обгризати листя.

Білан жилкуватий — великий, гарний метелик, має великі білі крила з чорними жилками. Гусінь білана жилкуватого живиться листям яблуні, груші, сливи, тому належить до шкідни­ків саду. Зимує гусінь на деревах у спільному гнізді з засохлого листя.

Ніжні зірочки названі так тому, що мають крила з жовтогаря­чою верхівкою. У самиць крила білого кольору з чорним верхом. Гусінь їх живе на дикорослих рослинах — хрінниці, талабані тощо.

Зрідка (переважно в Карпатах) зустрічається аполлон — вели­кий гарний метелик. Передні крила в нього білі з чорними цят­ками, а задні білі з двома червоними і білою серединними пляма­ми, оточеними чорним. Про свою неїстівність він попереджує сам: якщо його потривожити, він звалюється на землю, розправляє кри­ла, демонструючи червоні плями. В цей час він шкребе ніжками по нижній поверхні крил, видаючи шипіння. Аполлон внесений до Червоної книги України.

Один з найкрасивіших метеликів на землі — парусник-поліксена, що зустрічається на півдні нашої країни, також введений до Червоної книги України.

До своєрідних метеликів належать бражники. Вони досить ве­ликі, з кремезним обтічної форми тілом, політ їх надзвичайно стрімкий. Літають переважно у присмерку. Висмоктуючи нектар з квіток, не сідають на рослину, а ширяють над нею. Хоботок браж­ників довгий. У більшості бражників гусінь має хвостовий прида­ток — ріг. В Україні зустрічається понад 20 видів бражників, з них 5 занесено до Червоної книги України, оскільки зустрічають­ся досить рідко, а тому охороняються законом. Це — бражник мертва голова, у якого малюнок з пухнастих волосків на спинці дійсно віддалено нагадує череп. Метелики літають вночі, живлять­ся соком з дерев, інколи крадуть мед у бджіл.

Кільчастий коконопряд — це досить великий метелик з однорід­но рудим забарвленням крил. Назва походить від того, що свої сіренькі яйця самка відкладає щільним кільцем навколо тонень­ких гілочок яблуні, груші тощо. Гусінь поїдає листя плодових дерев. У лісі особливої шкоди завдає коконопряд сосновий. Велика гусінь коконопряда часто з'являється у великій кількості і об'їдає хвою сосни, що призводить до загибелі дерев.

Чималої шкоди лісам і садам завдають метелики хвилівки: золотогузка, непарний шовкопряд, монашка.

Побачивши золотогузку садову — невеликого ме­телика з білими крилами, можна пояснити дітям: свою назву він вдержав за те, що кінець черевця у самиці покритий золотими во­лосками. Ними самиця вкриває зверху відкладені на листок яйця. Гусінь об'їдає листя плодових дерев. Восени золотогузки спліта­ють щільне гніздо з листя, де й зимують.

Непарний шовкопряд — багатоїдний шкідник, гусінь якого мо­же розвиватися майже на 300 різних рослинах, а особливо на дубі, тополі тощо. Свою назву він одержав через те, що самець і самиця сильно різняться не тільки розмірами (самець значно менший), але і забарвленням: у самців передні крила сірувато-бурі з темними зубчастими лініями, задні крила також бурі.

Ряд Перетинчастокрилі. Це одні з найбільш високоорганізованих і численних комах. В Україні їх нараховується до 10 тис. видів.

Для перетинчастокрилих характерні дві пари перетинчастих прозорих крил з порівняно негустим перетинчастим жилкуванням. Звідси і назва — перетинчастокрилі. Задні крила завжди менші, ніж передні. Ротовий апарат у більшості комах гризучого або гризучо-лижучого типу (хоботок бджіл). На черевці є яйцеклад або яйцеклад видозмінений у знаряддя захисту і нападу — жало. У пе­ретинчастокрилих добре розвинуті нервова система і органи чут­тя, що зумовлює їх складну поведінку.

До перетинчастокрилих належать горіхотворки, до яких до­шкільники виявляють значний інтерес. Це дрібні комахи, що роз­виваються у галах — специфічних утвореннях на різних частинах рослин. Розвиток галів зумовлений подразнюючою дією на ткани­ни рослин речовин, які виділяються личинками. Перетворення на лялечок відбувається всередині галів.

Найбільш поширеного їздця-ефіальта можна нерідко зустріти в лісі, в саду. Це — велика комаха 2-4 см завдовжки, з тонким довгим яйцекладом. Розглядаючи на корі комаху, розкажіть дітям, що ефіальт просуває свій довгий яйцеклад крізь кору і відкладає яйця на личинки вусачів. Личинки ефіальта живляться личинками жуків і приносять користь деревам, позбавляючи їх від шкідників.

У сільській місцевості, де застосовуються біологічні засоби бо­ротьби з шкідливими комахами, можна розповісти дітям про кри­хітного їздця-трихограму, який паразитує в яйцях багатьох шкід­ників, наприклад озимої совки. Личинки їздців, живлячись в тілі живого хазяїна, не пошкоджують його життєво-важливих органів. Тому хазяїн, хоч і стає більш кволим, продовжує пересуватися і живитися до кінця днів і лише наприкінці розвитку паразит ви­їдає важливі внутрішні органи.

До перетинчастокрилих належать також жалячі комахи: бджо­ли, оси, джмелі, мурашки, які ведуть як поодинокий, так і гуртовий спосіб життя. Всіх цих комах звичайно можна зустріти на ділян­ках дошкільних закладів і тому вони є дуже цікавим матеріалом для спостережень з дітьми.

З бджолиних найбільш знайомою комахою є бджола домашня, у якої суспільний спосіб життя. Сильна сім'я може нараховувати до 10 тис. осіб. У бджолиній сім'ї завжди є матка, самці і робочі бджоли. Молода матка один раз у житті піднімається у шлюбний поліг, запліднюється, після чого повертається у вулик і живе там протягом 4-5 років, відкладаючи яйця. З запліднених яєць розви­ваються робочі бджоли і матки, з незапліднених — трутні. Влітку життя робочої бджоли триває 30-40 днів.

За місцем і способом гніздування диких бджіл відносять до земляних, стеблових, квартирантів. Земляні бджоли риють нірки переважно у щільних грунтах. Бджоли-квартиранти влаштовують гнізда у черепашках молюсків, у порожнинах скель, стін, фунда­ментів. Стеблові бджоли поселяються у стеблах з м'якою серцеви­ною.

Рано навесні на вербі можна побачити з дітьми багато сірих бджілок, вкритих білими волосками, це — андрени. Ці бджоли риють нірки на ділянках з піщаним грунтом.

Поодинокі бджоли люблять світло і тепло, їх улюблені місця — схили балок і ярів, узлісся, лісосмуги, узбіччя доріг. Тут вони ін­коли влаштовують колонії. Розкажіть дітям, що маленькі поодино­кі бджоли — прекрасні запилювачі.

Не менш важливими запилювачами і цікавими об'єктами для спостережень з дітьми є джмелі. Вони живуть великими сім'ями (в середньому 100-200 осіб), яка складається з матки, молодих самок, а наприкінці літа і самців. Джмелина сім'я, на відміну від сімей медоносних бджіл, існує один рік).

До найбільш поширених в Україні джмелів належить джміль кам'яний, джміль земляний, джміль польовий, джміль моховий.

Волоски на тілі кам'яного джмеля чорні, ли­ше кінчик черевця яскравогарячого кольору.

Джміль земляний має яскраве забарвлення. Гарні і його темна грудка з яскравою жовтою смугою, а особливо привабливе за сполученням кольорів черевце: біля основи жовте, посередині чорне, а на кінці біле.

Джміль польовий поширений скрізь в Україні. Груди зверху, основа й кінець черевця у нього руді, боки грудей жовті.

У джмеля степового, що поширений на півдні України, грудка жовта з чорною перев'яззю, черевце жовте.

Моховий джміль вкритий яскраво-жовтими волосками.

Всі ці джмелі — прекрасні запилювачі різноманітних рослин.

Розмноження і розселення мурашок відбувається так: раз на рік (у деяких видів двічі) в кожного виду в свій час у гнізді з'являється багато крилатих мурашок. Це молоді самці і самиці. Де­який час вони ще живуть у гнізді, а потім починають відлітати. В теплі дні, в кінці літа або восени, особливо після дощу, над гніздами здіймаються цілі хмарки крилатих мурашок. У повітрі або на землі відбувається запліднення, після чого самці гинуть, а самки відгризають крила і починають шукати місце для засну­вання гнізда. Тут самка риє невелику нірку і відкладає першу пор­цію яєць. Коли виходять личинки, самка годує їх виділеннями слинних залоз. На утворення поживних речовин ідуть запаси жиру і непотрібні м'язи крил. До дорослого стану доживає лише части­на робочих мурашок. Тепер самка вже перестає годувати личинок і займається тільки відкладанням яєць. Усю роботу беруть на себе молоді мурашки.

Серед мурашок, які найчастіше зустрічаються в природі, слід відмітити рудих лісових мурашок, які корисні тим, що знищують шкідливих комах і розпушують грунт. Там, де в лісах багато му­рашників, не буде спалахів масового розмноження шкідливих ко­мах; пильщиків, п'ядунів, совок. Сім'я одного мурашника середніх розмірів захищає ліс на чверті гектара. Для захисту лісів там, де мурашок раніше не було, їх розселяють штучним шляхом.

Дітям можна розповісти, що руді лісові мурашки живуть тіль­ки в лісі. Тому вони й називаються лісовими, їх хатинка — мураш­ник. Якщо придивитися до нього, то можна помітити, що він зроб­лений з маленьких гілочок, хвоїнок, бруньок, шматочків кори де­рев, грудок землі. Проте це тільки частина мурашника. Ще більша його частина розміщена під землею. У мурашнику, наче у багато поверховому будинку, багато ходів, коридорів. У них живуть му­рашки, їх личинки і лялечки.

Ряд Двокрилі. Характерною ознакою двокрилих е наявність однієї пари перетинчастих крил. Задні крила перетворені у маленькі булавоподібні придатки — дзижчальця, що мають значення для координації польоту.

Ротові органи різної будови: у комарів-кровососів колючо-си­сного типу, у ґедзів — ріжучо-лижучого, у більшості мух — типо­во-лижучого типу.

Велику групу двокрилих представлено комарами. Ці комахи добре знайомі дітям з ранніх років: комар малярійний, комар звичайний — кулекс, комар кусака — аедес. У всіх цих комарів самки у дорослій стадії живляться кров'ю людини та теплокров­них тварин, а самці живляться нектаром квітів. Для ссання крові у комарів-кровососів е досконале пристосування — стилет у витягнутій нижній губі.

Особливо цінні личинки комарів дергунів, або дзвінців. Назву ці комари одержали за те, що тихими літніми вечорами над берегами водойм можна почути тонкий ме­лодійний дзвін. Це дзвін від комариків, що рояться у повітрі то злітаючи вгору, то падаючи вниз. Дзвінці не мають розвинутих ротових органів.

Влітку у відкриті вікна житлових приміщень, дитячих садків інколи залітають комарі-довгоноги: комар-довгоніг шкідливий і комар-довгоніг перев'язаний. У природі їх можна зустріти на мокрій луці, на лісовій галявині, де вони вилітають з-під ніг і, пролетів­ши кілька метрів, знову ховаються серед трави. Комарі-довгоноги відрізняються струнким тілом і дуже довгими, тонкими і слабкими ногами, які служать їм не тільки для лазання серед рослин, але і своєрідним захистом від ворогів.

Однак серед мух з паразитуючими личинками є і корисні. До них належать тахіни. Це середнього розміру мухи, здебільшого густо вкриті міцними щетинками. Самки тахін відкладають яйця або личинки всередину тіла інших комах, у тому числі в гусінь багатьох шкідливих метеликів, наприклад, соснової совки, сосно­вого шовкопряда. Тому тахін використовують поруч з їздцями для біологічної боротьби проти шкідників.

Ряд Волохокрильці, або Ручайники. За формою тіла волохо-крильці дуже подібні до метеликів. В Україні зустрічається близько 100 видів волохокрильців. Відрізнити їх найлегше за крила­ми— у метеликів вони покриті лусочками, а у ручайників — волос­ками, звідки і походить назва цих комах. У спокійному стані їх темно забарвлені крила складені дашком. Голова з довгими нитко­подібними вусиками. Ротові органи у дорослих комах редуковані, тому дорослі волохокрильці не живляться. Це малопомітні комахи, що неохоче літають. Після парування самки волохокрильців від­кладають у воду драглисті грудочки яєць. З яєць виходять личин­ки, які у більшості випадків починають будувати хатки.

Стадію лялечки комаха проходить у воді, прикріплюючи чохлик на спокійній ділянці дна. Личинки волохокрильців — цікаві об'єкти для спостережень з дошкільниками в куточку природи, де їх утримують в акваріумах з невеликою кількістю води.