Латинська Америка - регіон, що розташований на території двох конти­нентів - Південної Америки та Північної Америки. Завдяки багатству різно­манітних ресурсів його називають «коморою світу». Корінні жителі створили тут самобутні держави, які в XVI ст. були знищені європейськими завойовниками. Нова і новітня історія творилися з участю переселенців з Іспанії, Пор­тугалії та інших європейських країн.

Протягом історії регіон називався по-різному - Лібероамерика, Індоамерика, Іспанська Америка, Сучасна назва - Латинська Америка - закріпилася у 30-х ро­ках XX ст. Це пояснюється тим, що населення континенту розмовляє переважно іспанською або португальською мовами, що належать до групи латинських мов.

Нині країни регіону інтегровані у світове господарство: мають тісні економічні зв'язки із США та країнами Західної Європи - колишніми метрополіями. За харак­тером економічного розвитку вони належать до країн, що розвиваються, які за рівнем економічного розвитку випереджають країни Африки, Південної та Південно-Східної Азії.

Найрозвинутіші з них утворюють групу країн нової індустріа­лізації, до якої входять Мексика, Бра­зилія, Аргентина, Чилі, Венесуела, Уругвай.

За політичним устроєм латиноаме­риканські країни здебільшого є респуб­ліками. З 47 країн 14 - колонії. СТА належать Віргінські острови, Пуерто-Ріко; Франції - Гваделупа, Мартініка, Гвіана; Великобританії - Бермудські, Віргінські, Кайманові острови, острів Монтсеррат та ін. У регіоні розташова­на одна соціалістична країна - Куба.

Регіон поділяється на Середню Америку, що складається з Мексики, Центральної Америки та Вест-Індії, і Південну Америку, яка займає територію од поіменного материка (мал. 120).

Природні ресурси регіону - багаті й різноманітні. У його надрах трапляються практично всі види корисних копалин. Найкраще освоєні ресурси кольорових те благородних металів. Тут розміщені найбільші в світі запаси селітри (Чилі), світового значення родовища руд міді, срібла, сурми, берилію, олова, свинцю, цинку залізної руди, бокситів тощо. Помітне місце посідає регіон за запасами нафти, природного газу. Більшість продукції гірничодобувної промисловості експортується.

Кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства. Особливо виділяються райони тропічного та субтропічного сільського господарства. Рослинницька та тваринницька продукція значною мірою експортується. Склалося кілька напрями спеціалізації, наприклад, регіони виробництва кави, бананів, м'яса, зерна тощо.

Багатством регіону є ліси, площа яких і якісний склад дають підставу називати Латинську Америку «легенями світу». Тут є величезні запаси гідроресурсів

Кількість населення регіону постійно зростає, хоч і не так швидко, як у країнах Азії. За характеристиками вікової структури регіон належить до «молодих» - діти до 15 років становлять 44 % населення. Для порівняння в Європі цей показник - 25 %, у США -29 %. У найменш розвинутих країнах Латинської Америки смертність і досі дуже висока.

Вважається, що корінні жителі Латинської Америки - індіанці - є нащадка ми азіатських народів, що в давні часи через Берингову протоку потрапили в Америку. Європейська колонізація призвела до часткового знищення та асиміляці корінних жителів. Вона супроводжувалася завезенням негрів з Африки для роботі на плантаціях. Корінні жителі або змішувалися з прибулими, або переселялись у важкодоступні місцевості, де і нині живуть їх нащадки. Сучасні латиноамериканські нації - дуже неоднорідні. Вони складаються з білого, негритянського населення, а також груп зі змішаними расовими ознаками - мулатів (нащадки європейців та африканців), метисів (нащадки європейців та індіанців) та самбо (нащадки індіанців та африканців).

Кожна з країн Латинської Америки має свої особливості національного складу. Населення регіону розмовляє різними мовами: майже 2/3 іспанською (Мекси

Man. Латинська Америка. Кордони держав, населення

ка, Аргентина, Венесуела, Колумбія, Чилі тощо), близько 1/3 португальською (Бра­зилія), в окремих країнах вживається французька (Гаїті, Французька Гвіана та ін.), англійська (Ямайка, Беліз, Гайана), голландська (Сурикам, о. Кюрасао) мови,

На більшій частиш території Латинської Америки густота населення становить близько 3 чол. на 1 кмг і проживає близько 5 % населення регіону. На решті території густота населення висока, високий також рівень урбанізації. Особливо ба­гато міських жителів у Аргентині - 84 %, Чилі - 73 %, Венесуелі - 72 %. Ур­банізацією охоплені всі країни регіону. Традиційно велика міграція населення з сільських місцевостей до міст у пошуках роботи.

За прогнозами, на межі XXI ст. у містах проживатиме 80 % населення регіону. Нині на континенті формується значна кількість міських агломерацій, яких у кожній країні налічується 2-3. Найбільші з них: мегалополіс, який утворюють агломерації Ріо-де-Жанейро - Сан-Паулу, агломерації Буенос-Айреса, Мехіко, Санть­яго, Гавани та ін. Разом з тим, Амазонія та гірські масиви - мало освоєні.

Працездатне населення Латинської Америки становить близько 50 %, але в гос­подарстві зайнято близько 35 % загальної кількості населення регіону. Найбільша безробітних серед молодих жінок, крім того приховане безробіття становить 15-16 %. Зайнято в сільському господарстві 40 % економічно активного населення. Є регіону постійно нелегально мігрує до США багато людей.