Південно-Західна Азія охоплює Передньоазіатські нагір'я, Сирійсько-Палестинські гори, Аравійський півострів і Месопотамію. Тут розташовано 16 незалеж­них держав. Разом із сусідніми країнами Африки Південно-Західну Азію називають Близьким і Середнім Сходом чи просто «Перехрестям». Тут на стику Європи, Азії і Африки розпочалась історія людства, виникло зрошуване землероб­ство, утворилися перші держави, винайдено алфавіт, зародилися релігії іудаїзму, християнства та ісламу. Близький Схід завжди був бажаним здобутком для інозем­них завойовників і об'єктом боротьби великих держав. Після розпаду СРСР найбільший вплив на країни Близького Сходу мають США.

Етнічні і релігійні суперечності - причина нескінченних місцевих конфліктів. Це дуже неспокійний у політичному відношенні регіон і найбільший у світі імпор­тер зброї. Майже півстоліття триває арабо-ізраїльський конфлікт у Палестині. Досі не вирішена курдська проблема1. Південь Месопотамії став яблуком розбрату між Іраком, Іраном і Кувейтом. Греко-турецькі чвари призвели до поділу на дві части­ми Кіпру. «Гарячими» точками залишаються Ліван і Афганістан. Курди - народ, що населяє прикордонні території Туреччини, Сирії, Іраку та Ірану. Усього на цих територіях проживає більш як 15 млн курдів.

Сучасне значення Південно-Західної Азії в світі визначається не тільки її стратегічним положенням, а й величезними покладами нафти в цьому районі. Образно кажучи на близькому Сході завжди «пахне порохом і нафтою».

Природно-ресурсний потенціал. Південно-Західна Азія лежить у субтропічному і тропічному поясах. Це один з найжаркіших і найпосушливіших регіонів світу, Більшість територій зайнята горами, сухими степами, напівпустелями і пустелями, які використовуються як грубі пасовища. Землеробство можливе здебільшого тільки за умов штучного зрошення. Грунти бідні на гумус і зазнають ерозії і засоленн. лісів майже немає. Вода часто цінується дорожче за землю. На атмосферні опади можна розраховувати тільки на плато і в гірських долинах. Ресурси поверхневих і підземних вод на низовинах дуже обмежені. Опріснення морської води, що пошири­лось останнім часом, зосереджено на Аравійському узбережжі Перської затоки. Головне багатство надр регіону становить нафтогазоносний басейн Перської затоки, в якому зосереджено 66 % запасів нафти і 26 % запасів природного газу світу. З-поміж інших корисних копалин вирізняються хроміти Туреччини, мінеральні солі Мертвого моря і фосфорити Йорданії та Ізраїлю. Численні гірські хребти та великі простори пустель ускладнюють транспортне будівництво. Найбільшою у світі країною-пустелею називають Саудівську Аравію, а гірська система Гіндукушу в Афганістані - одна з найбільш важкопрохідних.

Населення. Темпи зростання населення Південно-Західної Азії - одні з найвищих у світі. Густота його прямо пропорційна водним ресурсам і ніде не перевищує 100 чол. на 1 км2, а в Аравійській та Сирійській пустелях, пустелях Ірану та Аф­ганістану вона менша як 1 чол. на 1 км2. Тут переважає оазисний тип розселення. Найбільшими за кількістю жителів є Туреччина та Іран - майже по 60 млн чоловік у кожній. Тоді як у Кувейті, Об'єднаних Арабських Еміратах та Омані живе тільки по 2-1,5 млн чоловік, а на Кіпрі, в Бахрейні та в Катарі - по 500-700 тис. чоловік. Для Південно-Західної Азії характерні значні міграції людей. Причини їх різні: тра­диції, соціальні, політичні та ін. На Аравійському півострові, в Сирійській пустелі, в Туреччині, Ірані та Афганістані налічується 3-4 млн кочівники?. Населення Ізраїля значною мірою формується за рахунок євреїв-іммігрантів, в тому числі з України. Більша частина палестинських арабів змушені були залишити батьківщи­ну. В нафтовій промисловості арабських країн працює понад 5 млн іноземних робітників-мусульман. Майже два мільйони турків працюють в країнах Західної Європи, особливо в Німеччині.

Рівень урбанізації в Південно-Західній Азії, як правило, ще невисокий, а в Аф­ганістані та Ємені - один з найнижчих у світі. Близький Схід має багато стародавніх Піст, що виникли в оазисах на караванних шляхах ще до нашої ери. Так, місто Ієрихон у Палестині археологи вважають найстарішим на Землі, його вік - 9 тис. років. Від багатьох стародавніх міст збереглися руїни: Вавилон, Троя, Пальміра, Баальбек та ін. Міста багаті на пам'ятки середньовічної мусульманської архітектури. В наф­тодобувних країнах з ними суперничають шедеври сучасного культового і цивільно­го будівництва. До трьох десятків міст вважаються віруючими священними. Єруса­лим - священне місто одночасно для іудеїв, християн і мусульман. Мекка і Меди­на - священні міста мусульман, щороку їх відвідує понад 4 млн паломники? з усіх Мусульманських країн. Найбільші сучасні міста - Тегеран, Багдад, Стамбул.

Населення Південно-Західної Азії становить три приблизно однакові за кількістю мовні групи: тюркську, іранську, семітську. До тюркської належать турки і азербайджанці, до іранської - курди, перси (іранці), пуштуни (афганці) і таджики, до семітської - араби і євреї. Всюди, крім Ізраїлю, переважає іслам, який відіграє велику роль в усіх сферах життя. Небагато християн є в Сирії, Лівані і на Кіпрі. Державна релігія Ізраїлю - іудаїзм.

У культурному відношенні Південно-Західна Азія - це ядро ісламського світу, що поширився на всі аридні території Азії і Африки. Вигляд населених пунктів і жител, побутові і культурні традиції - подібні, оскільки значною мірою зумовлені жарким і посушливим кліматом та традиціями ісламу.

Більшість країн Південно-Західної Азії має середній або навіть низький рівень економічного і культурного розвитку. Відповідна і якість життя місцевого населен­ня, особливо сільського, для якого все ще характерні злиденність, дискомфорт і хвороби.

Господарство. Сільське господарство - головне заняття населення Південно-Західної Азії. Продуктивність його низька через малоземелля і кабальну оренду зем­лі і води. Зрошуваних земель багато, але іригаційні системи здебільшого примітив­ні. Південно-Західна Азія довозить зерно, олію, цукор, чай, продукти тваринництва.

Для потреб землеробства використовується 5-7 % земельного фонду. З-поміж зер­нових культур головне місце посідає пшениця. Нагір'я Передньої Азії є батьківщи­ною пшениці, звідси вона поширилась в інші краї. Вирощують також ячмінь, куку­рудзу, олійні, бавовник, тютюн і різноманітні фрукти та овочі. За виробництвом і екс­портом ізюму, сухофруктів, горіхів та фініків, бавовни і тютюну Південно-Західна Азія посідає провідне місце в світі. Фініки є важливою частиною харчування місце­вих жителів. Найбільше фішкових пальм на півдні Месопотамії, 80 % світового екс­порту фініків проходить через порт Басру. Внутрішні гірські райони Ірану і Аф­ганістану (так званий Золотий півмісяць) - місце легального і нелегального вирощу­вання опіумного маку.

У тваринництві головним є розведення овець і кіз. Багато віслюків та верб­людів (майже чверть їх світового поголів'я). Продуктивність худоби низька. Ос­новним способом її утримання є відгінний або кочовий випас. На світовому рин­ку цінується вовна ангорських кіз з Туреччини і каракуль з Афганістану.

За характером сільськогосподарського виробництва виділяють чотири зони: Аравія, Месопотамія, нагір'я Передньої Азії, Середземномор'я. В Аравії голов­ним є оазисне землеробство і «горизонтальне» кочове скотарство. Останнім часом за рахунок доходів від експорту нафти тут створені кілька сучасних іригаційних систем, що дало змогу збільшити посіви зернових та інших культур. Месопо­тамія - один з найдавніших і найбільших районів зрошуваного землеробства, що використовує води Тигру і Євфрату. Для нагір'їв Передньої Азії характерні бо­гарне землеробство і «вертикальне» кочове скотарство. Як зерновий район найбільше відома турецька Анатолія. Середземномор'є спеціалізується на виро­щуванні цінних субтропічних культур.

У середні віки вироби з Південно-Західної Азії (дамаська сталь, муслинові тка­нини тощо) високо цінувались у світі. Нині розміри промислового виробництва тут незначні. Основна причина - бідність місцевого ринку. Промислові підприємства зайняті головним чином переробкою сільськогосподарської сировини. Виготовля­ють тканини, одяг, взуття, продукти харчування, будівельні матеріали. Все ще

значна роль ремісників. Обладнання, транспортні засоби, хімічні товари імпорту­ються. За рівнем промислового розвитку виділяються Ізраїль і Туреччина.

Світове значення має нафтова промисловість країн Перської затоки. Головним в її структурі є видобуток і експорт нафти. Нафтопереробних, нафтохімічних, енергомістких виробництв мало. Ті ж, що діють, відповідають сучасним вимогам. Серед них величезні портові і нафтопромислові комплекси Янбу і Джубейль у Саудівській Аравії, а також заводи з виробництва алюмінію на довізних бокситах у країнах Аравійського півострова. Не дістав розвитку видобуток природного газу, а супутній газ спалюється у факелах. Причина - відсутність місцевих споживачів і труднощі транспортування газу суходолом чи морем у розвинуті країни, де на нього є попит.

Родовища нафти розкидані вздовж берегів Перської затоки, включаючи шельф, і на Месопотамській низовині. Найбільші запаси має Саудівська Аравія (понад 35 млрд тонн, більш як 1/4 світових). Запаси Ірану, Іраку, Кувейту і Об'єднаних Арабських Еміратів оцінюються в 12-13 млрд тонн кожного. Розміри видобутку (близько 1/3-1/4 світового) і експорту (30-40 % світового) нафти зазнають значних коливань як у цілому, так і в окремих країнах через нестійкість світової кон'юнкту­ри, і особливо через місцеві конфлікти.

Нафтова промисловість країн Перської затоки - експортна галузь. Місцевий ринок вузький, він споживає близько 1/10 видобутку. Нафта експортується у сиро­му вигляді і тільки 10 % - у вигляді нафтопродуктів. Вивіз у Європу здійснюється морем через Суецький канал або навколо Африки, а також трубопроводами до портів Червоного і Середземного морів. Величезні масштаби вивозу нафти призве­ли до появи сучасної спеціалізованої транспортної інфраструктури. На берегах Перської затоки є півтора десятка нафтових портів-терміналів, які належать до найбільших у світі і здатні обслуговувати супертанкери будь-яких розмірів. Дуже розгалужена мережа нафтопроводів, якими транспортують нафту у порти Червоно­го і Середземного морів. Частина з них постійно закрита внаслідок конфліктних си­туацій, найбільшим з діючих є нафтопровід Абкайк - Янбу (дві нитки по 1 200 км завдовжки). Для збільшення експорту нафти з Перської затоки реконструйовано (поглиблено) Суецький канал, побудовано нафтопровід від Суеца до Олександрії в Єгипті, з Ірану до портів середземноморського узбережжя Туреччини. Розпочато будівництво нафтопроводу Газіантеп - Самсун, який дасть вихід до портів Чорного моря, в тому числі до Одеси.

Транспорт. Внутрішній транспорт країн Південно-Західної Азії розвинутий недостатньо. Але район є важливим перехрестям міжнародних повітряних і морсь­ких маршрутів. Найбільші аеропорти знаходяться в Дубаї (Об'єднані Арабські Емірати), Тель-Авіві (Ізраїль), Бахрейні, Джідді (Саудівська Аравія). Останній спеціалізується на обслуговуванні паломників до Мекки.

Через Ормузьку, Баб-ель-Мандебську протоки і Суецький канал проходять най­головніші морські шляхи. Більша частина вантажів, що йдуть у швнічному напрямі через Суецький канал, - нафта і нафтопродукти. Протоки Босфор і Дарданелли ма­ють виняткове значення для України та інших Чорноморських держав, оскільки відкривають їм вихід у Світовий океан. Важливого значення набуває будівництво Шляхів та трубопроводів у широтному напрямі з Центральної Азії в Європу через Іран - Туреччину, а також від Каспійського моря через Закавказзя до порти Чорно­го моря.

Внутрішні відмінності. Найрозвинутішими країнами Південно-Західної Азії є Ізраїль і Кіпр, найвідсталішими - Афганістан і Ємен. Різнобічна економіка харак­терна для Туреччини, Ірану, Іраку, Сирії. З 70-х років особливе місце в Південно-Західній Азії і в світі посіли арабські країни, що знаходяться на західному березі Перської затоки - Кувейт, Саудівська Аравія, Бахрейн, Катар, Об'єднані Арабські Емірати і Оман. Загальна кількість населення цих країн - 24 млн чоловік. Джере­лом несподіваного для них багатства стали величезні, особливо у перерахунку на душу населення, доходи від продажу нафти. За якихось два десятки років глухий і бідний закуток світу перенісся з середньовіччя у кінець XX ст. Створені сучасні міста, найсучасніша інфраструктура, добробут. Правляча верхівка живе в умовах нечуваних розкошів. Нафту добувають іммігранти. Місцеві жителі займають уп­равлінські посади. Проте накопичення багатства в цих країнах співіснує з пережит­ками минулого. Так, у Саудівській Аравії, що є абсолютною монархією, половина до­рослого населення є неписьменною, а громадське і сімейне життя регулюється зако­нами шаріату, тобто нормами феодального права, що були встановлені ще в VII ст.