Клімат. Кліматотворні чинники.

Кліматичні пояси та області Землі, закономірності розміщення

Клімат — це багаторічний режим погоди, властивий певній місце­вості. Клімат формується під впливом трьох найважливіших чинників:

— надходження на Землю сонячної радіації, кількість якої визна­чається кутом падіння сонячних променів, що залежить від широти місця;

— атмосферної циркуляції — закономірного переміщення повітря­них мас, в процесі якого здійснюється перенос тепла і вологи;

— характеру підступаючої земної поверхні — рельєфу.

Клімат закономірно змінюється в широтному напрямі — від еквато­ра до полюсів.

На Землі виділяються 13 кліматичних поясів. Головна ознака по­ясу — переважання тих чи інших типів повітряних мас.

Основних поясів сім:

— екваторіальний (панують екваторіальні повітряні маси (ПМ) —

жаркі і вологі);

— два тропічних (тропічні ЇІМ — жаркі і сухі);

— два помірних (помірні ПМ — помірно теплі і помірно вологі);

— арктичний (арктичні ПМ — холодні і сухі);

— антарктичний (антарктичні ЇІМ — дуже холодні і сухі).

Оскільки по сезонах пояси тисків і повітряних мас переміщаються слідом за Сонцем то на північ (з березня по вересень), то на південь (з вересня по березень) від екватора, на Землі виникли перехідні кліма­тичні пояси, їх шість:

— два субекваторіальних (влітку панують екваторіальні ПМ, взим­ку — тропічні);

— два субтропічних (влітку — тропічні ПМ, взимку — помірні);

— субарктичний (влітку — помірні ПМ, взимку — арктичні);

— субантарктичний (влітку — помірні ПМ, взимку — антарктичні).

Всередині кліматичних поясів виділяються кліматичні області – території з певним типом клімату.

Тип клімату — це стійка сукупність кліматичних показників, харак­терних для певного періоду часу і певної території.

Екваторіальний, арктичний і антарктичний кліматичні пояси ма­ють лише по одному типу клімату, оскільки повітряні маси там весь рік не змінюють своїх властивостей і однакові як над суходолом, так і над океаном. Для субекваторіального поясу також характерний один тип клімату — влітку жаркий і вологий, взимку — жаркий і сухий.

В тропічному поясі чітко виражено два типи клімату. У внутрішніх районах материків і на західному узбережжі формується тропічний пус­тельний тип клімату. На східних узбережжях материків формується тропічний вологий тип клімату.

У субтропічному поясі формуються три типи клімату: біля західного уз­бережжя — субтропічний середземноморський (із теплою вологою зимою і сухим жарким літом), у центрі материка — субтропічний континентальний (через віддаленість від океанів весь рік мало опадів), на східному узбережжі — субтропічний вологий (із вологою зимою і вологішим від зими літом).

У помірному поясі, де панують західні вітри, у західних берегів фор­мується помірний морський тип клімату (із рівномірним зволоженням протягом усього року). Далі на схід виділяються помірно континенталь­ний, континентальний і різко континентальний типи клімату. На східному узбережжі, де панують мусони, формується помірний мусонний тип клімату (із сухою холодною зимою і вологим теплим літом).

У субарктичному і субантарктичному поясах виділяють морський і континентальний типи клімату.

Залежність клімату від географічної широти,

підстилаючої поверхні, циркуляції атмосфери

Клімат залежить від географічної широти, тому що вона визначає кут падіння сонячних променів, а значить — приплив на Землю соняч­ної радіації. Цей чинник став причиною появи на планеті п'ятьох тепло­вих поясів — жаркого, двох помірних і двох холодних.

Циркуляція атмосфери — не менш важливий чинник, який утво­рює клімат, оскільки повітряні маси, що переміщуються (теплі або хо­лодні, сухі або вологі), спроможні сформувати усередині теплового по­ясу різноманітні режими погоди (тобто клімати). На глобальному рівні загальна .циркуляція атмосфери призводить до утворення поясів висо­кого (у тропічних широтах і полярних областях) і низького (в екваторі­альній смузі й помірних широтах) тиску.

Кліматичні пояси Землі (екваторіальний, субекваторіальні, тропічні і т. д.) — приклад спільної дії двох факторів — надходження сонячної радіації і планетарної атмосферної циркуляції.

Як приклад циркуляції повітряних мас, що призводять до форму­вання клімату на регіональному рівні, можна назвати мусони — вітри, що змінюють свій напрямок два рази на рік. Літній мусон, дме з океану на сушу, а зимовий — навпаки.

Підстилаюча поверхня — це своєрідний фон, на якому відбувається перерозподіл тепла і вологи, це важливий кліматотвірний чинник. Так, висота місцевості над рівнем моря впливає і на кількість опадів (у горах їх випадає більше, ніж на прилягаючих рівнинах), і на температуру по­вітря (чим вище, тим холодніше), У результаті в горах формується ви­сотна кліматична поясність.

Гори можуть перешкоджати проникненню холодних повітряних мас (наприклад, Кримські гори захищають Південний берег Криму від хо­лодного повітря північних широт. Гімалаї — приклад гір, що перешкод­жають проникненню вологих повітряних мас усередину материка.

На клімат впливають і прибережні течії. Так, холодна Бенгельська те­чія біля берегів Африки стала причиною утворення тропічної пустелі Наміб. У залежності від характеру підстилаючої поверхні (океан або суша) формуються морські і континентальні типи клімату.