1. Зона мішаних лісів України Зона мішаних лісів в Україні
репрезентована Українським Поліссям. Південна межа Полісся проходить
поблизу Львова, Шепетівки, Житомира, Києва, Ніжина, Глухова. Поверхня Полісся — хвилясто-горбиста рівнина, складена переважно піщаними і супіщаними льодовиковими відкладами. Клімат
помірно континентальний, літо тепле, вологе, у липні від ч+17 (на
заході) до +19 С (на сході). Зима м'яка, із частими відлигами, особливо
на заході. Температури січня з заходу на схід змінюються від — -4,5 до
-8 С. У середньому за рік в Українському Поліссі випадає 600-680 мм
опадів. Кліматичні умови і рельєф обумовлюють велику густоту річкової
сітки, утворення боліт. Ґрунти зони дерново-підзолисті і болотні. Природну рослинність складають лісові, лучні і болотні види. З
лісів переважають соснові (бори), дубово-соснові (субори) і
дубово-грабові. У ХУІ-ХУП ст. вся територія Полісся на захід від Дніпра
була покрита лісами. Нині лісистість складає ляше 30%. Середня
розораність Полісся — понад 30% , а ділянки середньопід-золистих
(досить родючих) ґрунтів розорані на 80%. Луки займають 10% території.
Багато боліт осушено і перетворено на сільгоспугіддя. Для
Полісся характерні типово лісові тварини: козуля, лось, дикий кабан,
вовк, лисиця, рись, куниця, заєць, білка, борсук, із птахів — тетерев,
глухар, рябчик. Водяться бобер, видра. Українське Полісся
поділяється на 5 фізико-географічних областей: Волинське, Житомирське,
Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське Полісся. 2.Лісостепова зона України Лісостепова
зона простяглася від Прикарпаття до Середньоросійської височини.
Північна межа (із Поліссям) проходить поблизу Львова, Шепетівки,
Житомира, Києва, Ніжина, Глухова, а південна — по лінії Ананьїв —
Знам'янка — Олександрія —— Красноград — Балаклія —Куп'янськ. Рельєф
Лісостепу різноманітний. На Правобережжі зона займає Волино-Подільську
і Придніпровську височини, на Лівобережжі — частину Придніпровської
низовини і відроги Середньоросійської височини. Зональними
типами грунтів є сірі лісові ґрунти (під лісовими масивами), а також
типові чорноземи (під лучним різнотравним степом). У заплавах річок
поширені лучно-чорноземні ґрунти, Клімат Лісостепу помірно
континентальний. Із заходу на схід січневі температури змінюються від
-5 до -8 °С, липневі — від +18 до +22 С. На заході випадає 550-750 мм,
на сході — 450 мм опадів на рік. Густота річкової сітки зменшується із
заходу на схід. У Лісостепу переважають широколистні ліси,
головним чином діброви. Бук утворює великі масиви на крайньому заході.
Граб характерний для лісів Придніпровської височини. На Лівобережжі
домінує дуб із домішкою клена, липи, ясена. Соснові і сосново-дубові
ліси займають піщані тераси річок. Ландшафти Лісостепу сильно
змінені людиною. За останні сторіччя лісистість зменшилася від 40-50 до
5-10%. Середня розораність Лісостепу складає 75%, а на Лівобережжі —
навіть 90%. Природні умови сприятливі для вирощування пшениці,
кукурудзи, гречки, цукрового буряка і багатьох інших культур. Для
Лісостепу є характерним поєднання тваринного світу Полісся і Степу. У
лісах водяться лбсь, дикий кабан, козуля, вовк, барсук, куниця, білка.
На степових ділянках типові тварини — заєць-русак, лисиця, гризуни
(ховрашки, хом'яки, миші); із птахів — сіра куріпка, перепел. Лісостеп
України поділяється на чотири фізико-географічні провінції:
Західне-Українську, Дністровсько-Дніпровську, Лівобережне-Дніпровську,
Середньоросійську. 3. Степова зона України Степова зона
займає близько 40% території України. На півночі Степ межує з
Лісостепом по лінії Ананьїв — Знам'янка — Олександрія — Красноград —
Балаклія — Куп'янськ. Степ охоплює Причорноморську низовину, південні
частини Придніпровської височини та Придніпровської низовини, Донецьку
і Приазовську височини, а також рівнини Криму. У порівнянні з
іншими зонами України Степ одержує найбільшу кількість сонячного тепла,
але найменшу кількість осадків. Із заходу на схід температури січня
змінюються від -2 до -9 С , температури липня — від +20 до +24 °С.
Річна сума опадів зменшується з північного заходу на південний схід —
від 450 до 300 мм. Це є причиною маловодності степових річок. Природних
лісів у Степу дуже мало. Вони ростуть переважно в балках (байрачні
дубові ліси), у заплавах рік (заплавні ліси), на піщаних терасах
(соснові ліси). Є й штучні лісові масиви. Повсюдно в Степу створено
лісові полезахисні смуги. Степ сильно змінений людиною. Природна рослинність збереглася в заповідниках, на схилах річкових долин і балок, У
північних районах є лучні степи з пишним різнотрав'ям (конюшина,
шавлія, сон-трава та ін.) і степовими злаками. Ґрунти — звичайні
чорноземи, типові чорноземи. Далі на південь —
різнотравно-типчаково-ковилові степи на звичайних чорноземах поступово
переходять у типчаково-ковилові на південних чорноземах. Ще далі на
південь — сухі степи з розрідженим травостоєм із злаків, полину,
солянок на каштанових ґрунтах. Тваринний світ: крім численних
дрібних гризунів у степу живуть землерийки, кроти, сліпці. Бабак
звичайний зараз зберігся тільки в Луганському заповіднику та у двох
заказниках Харківської області. Характерні для степу ховрашки,
зустрічаються ласка, горностай, степовий тхір, борсук, лисиця та ін.,
із птахів — жайворонки, перепели, куріпки, рідко — дрохви, орли. Рілля
в стопу складає 75% земельного фонду. Головні сільськогосподарські
культури -— озима пшениця, соняшник, цукровий буряк, баштанні. Степова зона України поділяється з півночі на південь на три під зони: Швнічностепову, Середньостепову та Південностепову. 4. Природні умови і природні ресурси Чорного та Азовського морів Чорне
море — внутрішнє море басейну Атлантичного океану, омиває береги
України, Росії, Грузії, Туреччини, Болгарії і Румунії. Площа 422 тис.
км2,. середня глибина 1271 м, максимальна — 2245 м. Керченською
протокою Чорне море сполучене з Азовським, протокою Босфор — з
Мармуровим морем. У Чорне море впадають Дунай, Дніпро, Дністер,
Південний Буг та інші ріки. Найбільший півострів — Кримський,
найбільші затоки у берегів України - КаркінІтська, Каламітська,
Феодосійська, Джарилгацька. Островів мало (Зміїний, Джарйлгач та ін.).
Поширені піщані коси. Взагалі береги розчленовані мало. Кліматичні
умови Чорного моря визначаються розташуванням значної його частини в
субтропічному поясі. Зима тепла і волога, літо жарке і сухе. Середня
солоність Чорного моря 21,8%о. Температура поверхневих вод влітку від
+24 до +26 С, у мілководних затоках — до +29 С. Взимку температура води
в середньому дорівнює +8 С. У суворі зими в північно-західній і
півяічно-східній частинах Чорне коре замерзає. Характерною
особливістю моря є наявність у його глибинних водах сірководню, рівень
якого підвищується і вже досяг позначок -100-200 м, що негативно
відбивається на органічному житті. У Чорному морі промислове
значення мають червоні водорості, із риб — хамса, ставрида, кефаль,
камбала, скумбрія, із безхребетних — мідії, креветки, устриці.
Узбережжя Чорного моря — головний рекреаційний район України: Море
відіграє велику роль у внутрішніх і зовнішніх транспортних зв'язках
(порти Одеса, ІллІчівськ, Південний та ін.). Розпочато освоєння шельфу
(видобуток газу, у перспективі — нафти). Азовські; море —
внутрішнє море басейну Атлантичного океану в межах України і Росії.
Площа 39 тис. км2, середня глибина 7,4 м, Максимальна — 15 м
(наймілководніше море Землі). Найбільші затоки — Сиваш,
Обіточна, Бердянська, Таганрозька. Островів мало. Характерні довгі
піщані коси — Арабатська Стрілка (довжина 115 км), Федотова,
Бердянська та ін. В море впадають Дон, Кубань, а також малі річки. Для
району Азовського моря характерним є помірно континентальний клімат.
Влітку температура води в морі підвищується до +25-30 С, взимку на
півночі має температуру від 0 до -З С, на півдні — від 0 до +3 С. У
суворі зими море може повністю покритися льодом товщиною до 90 см. Солоність
води в морі збільшується, оскільки скоротився річковий стік головних
рік. Рівень води в Азовському морі підтримується за рахунок
надходження солоніших вод Чорного моря. Солоність води в Азовському
морі зараз досягла в середньому 13,8 %о і продовжує зростати, що згубно
впливає на прісноводні види органічного світу. Органічний світ
Азовського моря характеризується високою продуктивністю. Водяться
азовський дельфін, 79 видів риб, з яких найбільше значення мають
тюлька, хамса, камбала, бички, оселедець, а також осетрові — осетер,
севрюга. Узбережжя Азовського моря використовується для
рекреації. Найважливіші порти — Маріуполь, Бердянськ. Промислове
значення мають солі Сиваша. Шельф перспективний для пошуків нафти,
газу, розсипних родовищ корисних копалин. У1999 р. біля мису Казантип
відкрито перше газове родовище.
|